19.10.2020

Газета Вишгород

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів

Творча молодь прагне себе реалізувати? Хочу допомогти

Олег Коляда народився у Вишгороді, та значну частину свого життя мешкав у Каневі. До речі, Канів та Вишгород є містами-побратимами, які мають давню історію виникнення. Історик-музеєзнавець, з червоним дипломом закінчив Київський національний університет культури і мистецтв, працював у музеї Тараса Шевченка в Каневі. Випускник Національної академії Служби безпеки України, військовослужбовець органів СБУ, займав керівні посади, підполковник у запасі. У 2007 році вирішив змінити напрямок своєї діяльності, обравши сферу культури та засобів масової комунікації. Таким чином вирішив для себе обрати шлях реалізації в різних напрямках.
Нині мешкає у Вишгороді. Зацікавлений у розвитку соціокультурної сфери міста, має ряд цікавих спортивних та громадських ініціатив, які збирається втілити в життя.
— Олеже, яким бачите Вишгород?
— Вишгород — чудове історичне місто з великим потенціалом. Зокрема, у галузях спорту, туризму та культури, які сприяють розвитку духовності, культури, мистецтва, комунікації між містами, державами і наповненню місцевого бюджету. Та й окрім цього, в місті можна реалізувати багато напрямків, цікавих для творчих, молодих, патріотично налаштованих людей. І я маю кілька таких ініціатив.
— Яку з них плануєте здійснити найближчим часом?
— Я є директором столичної кінокомпанії  «FormatFilm». Нещодавно виступив одним із продюсерів спільного українсько-грузинського повнометражного фільму «Антон», прем’єрний показ якого до початку епідемії коронавірусу відбувся у шістьох містах Америки. У США він пройшов технічний відбір на премію «Золотий глобус». Разом з моїми партнерами плануємо подавати фільм і на премію «Оскар» також. Незабаром прем’єра стрічки відбудеться в Україні. Виступив і генеральним продюсером фільму про актуальні події на Сході «Вузький міст», знятого за підтримки Українського культурного фонду, з яким ми активно співпрацюємо, популяризуючи національну культуру.
Я є членом журі Канівського міжнародного фестивалю, одним із організаторів цього заходу, якому вже п’ять років.
Тож, у рамках розвитку кіноіндустрії кінокомпанія «FormatFilm» зацікавлена відкрити кіношколу для творчої молоді, де відбуватиметься навчальний процес з переходом у практичний — участь у зйомках. Планується співпраця з моїми грузинськими партнерами та колегами з м. Тбілісі, де планують відкрити кіношколу міжнародного рівня, тобто її випускники отримуватимуть сертифікат міжнародного зразка. Ексклюзивний проект в сфері кіноіндустрії з цією кіношколою дасть можливість нашій молоді отримувати подвійну освіту, як в Україні, так і в Грузії. Вважаю, що Вишгород заслуговує мати кінотеатр європейського рівня, і ми спільно з партнерами та однодумцями почали активно працювати в цьому напрямку щодо втілення такого проекту.
— Ваш перший крок до цієї мети?
— Заручившись підтримкою як Державного агентства з питань кіно в розрізі популяризації українських національних кінострічок, так і Українського культурного фонду, навесні наступного року разом із однодумцями планую запровадити кінопроект— літній кіномайданчик під відкритим небом «Вишгородський кіносвіт». У рамках проекту — показ кінострічок, зустрічі з відомими та популярними акторами, сценаристами, режисерами та іншими представниками кіноіндустрії у вечірній час п’ятниці, суботи. Це сприятиме залученню молоді до набагато кориснішого, ніж проведення часу просто на вулиці. Все це безкоштовно.
У реалізації проекту знайшов підтримку голови районної ради Ростислава Кириченка, який із захопленням сприйняв ідею створення такої комунікаційної площадки для вишгородців. Тож рухаємось у цьому напрямку.
Найоптимальніше місце локації для кінопоказу на благодійній складовій — біля приміщення центру творчості «Дивосвіт». Територію біля нього, ліворуч від входу, плануємо відповідно упорядкувати, залучивши соціально активних громадян міста. Кафе-бар «Eribar», співвласником якого я є, також братиме активну участь у проекті, безкоштовно пригощаючи тих, хто прийде до літнього кіномайданчика, чаєм, кавою та іншими безалкогольними напоями.
Як стало мені відомо, за попередньої влади зазначена земельна ділянка поблизу центру дитячої творчості «Дивосвіт» начебто в неналежний спосіб була відчужена. Тому, якщо в найближчий час ця інформація підтвердиться офіційно, ми разом з партнерами і однодумцями через реакцію правоохоронних органів та прокуратури і судові розгляди повинні зробити так, аби земельна ділянка була повернута місту і використовувалася в належний спосіб, а не була місцем дислокації соціально неблагополучних елементів, як це відбувається наразі.
— Окрім цього проекту, які ще напрямки Вам цікаві?
— Я — за здоровий спосіб життя. Тому маю велике бажання розвивати у Вишгороді спорт. До мене звернулася група ініціативних громадян відносно популяризації і підтримки волейболу. Я погодився їх підтримати. Плануємо створити основну і запасну команди «Вишгородські леви».
Збираюсь реалізувати і проект щодо створення стрілецького клубу з такою ж назвою. До нього плануємо активно залучати молодь, яку навчатимемо самозахисту. Дівчат — першій медичній допомозі, хлопців — володінню зброєю, спільно з Вишгородським спортивним клубом «Характерник» — прийомам самооборони, орієнтуванню на складній місцевості, а також прийняттю логічних рішень у різноманітних ситуаціях.
Цей напрямок допомагатиме реалізувати мій побратим, з яким я служив у прикордонних військах. Він — учасник бойових дій на Сході, нещодавно повернувся із зони АТО, де прослужив п’ять років і був нагороджений орденом Богдана Хмельницького. До речі, з 2015 року сім разів з волонтерською допомогою я побував на Сході у підрозділах добровольчих батальйонів, де служив мій побратим, та в інших військових підрозділах ЗСУ. За свої кошти купував і привозив нашим хлопцям технічне і військове обладнання, одяг, речі особистої гігієни та харчування. Тож, як генеральному продюсеру тематика фільму «Вузький міст» мені була близька і зрозуміла.
— Вірите, що все задумане вдасться здійснити?
— Безумовно. Якщо я розумію ціль, то не маю перешкод. Іду і роблю. Адже все залежить від нас. Вважаю, що напрямки, які задумав реалізувати, — цілком реальні й гідні. Маю необхідний життєвий досвід, можливість прямої комунікації з представниками вищих органів держави, розумію, яким чином приймаються рішення і відбуваються певні процеси, як у державних структурах, так і в приватних компаніях. Мій життєвий девіз: допомога і захист. Маючи для цього всі складові, я готовий допомагати тим людям, які в цьому мають потребу, і захищатиму тих, хто потерпає від несправедливих дій. Якщо правильно розпорядитись часом, все можна встигнути.
Я переконаний, що у Вишгороді багато творчої та спортивної молоді, яка хоче себе реалізувати, і я можу і буду їм у цьому допомагати.
Розмову вела
Валентина ЯКОВЕНКО