23.09.2020

Газета Вишгород

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів

Бортництво Полісся відкриється новими гранями

Нині у Київській, Житомирській і Рівненській областях України впроваджується Національний проєкт «Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі», ініціатором якого став Вишгородський історико-культурний заповідник. Проєкт підтримали держадміністрації областей. Реалізується він за участі Українського культурного фонду.
Заступник голови Київської ОДА Дмитро Назаренко зауважив, що завдяки природно-кліматичним чинникам бортництво на території нинішньої Київщини особливо було поширеним ще з часів Київської Русі у північній частині — Бородянському, Іванківському, Поліському, Вишгородському районах. Цю традицію передавали з покоління в покоління.
З розвитком вуликового бджільництва ареал бортництва почав звужуватися, але цей автентичний промисел не зник. Та нині осередки Поліського бортництва розташовані на Житомирщині й на Рівненщині. А що ж Київщина?
«У нашій області можна ознайомитися з унікальними колекціями давніх бортей, які експонуються у Музеї давньоруського гончарства Вишгородського історико-культурного заповідника та у Національному музеї народної архітектури та побуту України. Співробітники цих установ дбайливо зібрали бортницькі артефакти, досліджують історію промислу.
Однак, чи можемо ми спробувати дикий мед Київського Полісся? Я переконаний, що у результаті пошукової діяльності під час реалізації Національного проєкту «Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі» вдасться знайти тих, хто плекає традиції «солодкого» промислу і включити Київщину до ареалу сучасного побутування цього ремесла, що, власне, є однією з основних складових Проєкту. Переконаний, що бортництво Київського Полісся відкриється новими гранями.
Для нас важлива популяризація бортництва як елементу нематеріальної культурної спадщини та використання його як об’єкту історико-культурної спадщини національного значення», — зазначив Дмитро Назаренко.
Заступник голови Житомирської ОДА Володимир Федоренко звернув увагу на те, що область є одним із лідерів з видобутку меду на всій території України.
«На Житомирщині значна увага приділяється навчанню фахівців. Так, у Поліському національному університеті на базі навчальної пасіки університету та філії кафедри АФ «Бджоловод ЛТД» вже третій рік поспіль кафедра технологій виробництва продукції тваринництва технологічного факультету на постійній основі організовує «Курси бджолярів». До речі, у середині липня ще одна група слухачів отримала сертифікати про завершення «Курсів бджолярів», — розповів Володимир Федоренко.
За його словами, частка бортництва у загальному обсягу видобутку меду нині невелика, і це ґрунтується на економічних показниках. Так, одна бджолосім’я, котра живе у вулику, за сезон продукує від 30 до 45 кілограмів меду. А бджолосім’я з борті — до семи кілограмів. З огляду на особливості й складність роботи бортників, дикий мед коштує істотно дорожче. Але поціновувачі солодкого продукту високо оцінюють його якість.
Заступник голови Рівненської ОДА Сергій Гемберг: «Хочу подякувати насамперед куратору проєкту Владі Литовченко, що запросила нас до цього важливого проєкту, який доповнить та підсилить іміджеві заходи, спрямовані на збереження історично-культурної спадщини та розвиток подієвого туризму. Адже на Рівненщині, яка розташована на площинах Волині і Полісся, бортництвом займалися споконвіку, і за понад 1500 років існування промислу тут сформувалися свої традиції.
До речі, бортництво сприяє й збереженню лісів. Адже ми помічали, що дерева, на яких розташовані борті, навіть браконьєри обходять стороною.
То ж рівненські поліщуки продовжують дідівську справу, яка, окрім життєвого драйву й заробітку для родин, зможе бути джерелом посилення культурних зв’язків із сусідніми країнами, сприятиме туристичній привабливості краю. Адже осередків бортництва в Європі збереглося мало, а промисел викликає все більшу зацікавленість з боку фахівців-дослідників, мандрівників і тих, хто цікавиться історією й культурою.
Національний проєкт «Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі» показує гарний приклад об’єднання. Я тішуся ініціативі наших колег, вони вказують на великий історичний код, традиції і автентичність».