Наукові працівники Українського інституту національної пам’яті під керівництвом директора УІНП, кандидата історичних наук Володимира В’ятровича підготували та передали Держкомтелерадіо України методичні матеріали щодо відзначення Дня Перемоги у світі та свої пропозиції щодо вшанування цього дня в Україні.

Про це повідомляє прес-служба Держкомтелерадіо.

Ці матеріали рекомендовано враховувати державним ТРК при підготовці тематичних програм та висвітленні святкування Дня Перемоги.

Якщо в країнах Європи та Америки завершення Другої світової війни 8 і 9 травня оголошені днями пам’яті та примирення, то в Росії День Перемоги є одним із головних державних свят, розглядається її керівництвом як важливий консолідуючий чинник суспільства. Причому консолідація відбувається на двох рівнях – прорадянському, об’єднуючи значну частину прорадянськи налаштованих громадян, та російському націоналістичному, який посилює тези про непереможність російського народу, його особливу світову місію.

На думку науковців, День Перемоги виконує важливу для режиму Путіна функцію інструмента реабілітації радянського минулого, перемогою над нацизмом виправдовують найбільші злочини радянської влади і особисто Йосифа Сталіна. Таке виправдання потрібне керівництву країни, яке основою сучасної ідеології Росії ставить ідею відновлення Радянського Союзу та посилення ідеологічного впливу Росії на пост-радянському просторі. Як засвідчили останні події в Криму та на Сході України, цей ідеологічний вплив стає основою для проросійських і антидержавних настроїв в Україні.

Для позбавлення від ідеологічного впливу Росії, на думку істориків, Україні слід відмовитися від радянського формату святкування Дня Перемоги. Для цього слід акцентувати увагу не на військових парадах, що є своєрідною формою пропаганди війни, а на допомозі живим ветеранам та вшануванні загиблих. Посилити соціальний аспект підтримки ветеранів як з боку держави, так і з боку громадськості. Перевести радянський культ війни, важливим інструментом якого був День Перемоги, в традицію пам’яті про солдат, які загинули за свою батьківщину.

Історики радять зображувати війну як трагедію та гуманітарну катастрофу, яка коштувала життя мільйонів людей, завдала непоправних втрат людській цивілізації та культурі. У відношенні до України Друга світова війна – ще одна національна трагедія під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі імперські інтереси і часом вбивати інших українців.

Методичні матеріали УІНП містять перелік документальних та художніх фільмів, які на думку істориків, правдиво, без ідеологічних штампів зображують події Другої світової війни. Серед них – українські документальні фільми «Київ. Місто, що зрадили» (автор – Андрій Цаплієнко), серіал «Невідома Україна» (НТКУ), «Війна без переможців» (автор – Ігор Чижов) та інші.

Також у матеріалах подано список науковців, які спеціалізуються на вивченні історії Другої світової війни.