28.03.2024

Вишгород Газета ONLINE

Вишгород – офіційний сайт газети, новини сьогодні, архів. ONLINE

Вишгородському району — бути!

Вишгородському району — бути!

Вирішив зробити власний допис, для себе, для нагадування подій.
У ліричному, простому і зрозумілому вигляді, мемуари))
Хочу почати з самого початку, буду намагатись робити це стисло і конкретно.
Робота у Вишгородській РДА, керівником відділу містобудування, цікава і дуже відповідальна. 2014 рік, прийшло завдання з КОДА — надати пропозиції по формуванню громад.
Що це, як це, навіщо, які наслідки, принципи, прорахунки….що це взагалі таке… Немає відповідей — лише тиша. Ви робіть, а там будемо обговорювати.
Взяли мапу району, сіли за стіл із керівництвом і почали рубати, хто на що гаразд. Вийшло біля восьми основних варіантів і ще вдвічі більше додаткових.
Меж фантазії не було. Від особистих уподобань — до чисельності, площі, географічних чинників. Виконали як змогли, як вважали за потрібне. Передали «на гору». Там таким же завданням, як згодом розповіли, займались усі: від економістів і юристів — до кадрової служби і пожежників.
З’явився перший документ — нові ОТГ, покрили близько половини області, в КОР проголосували і дали народу добровільність. Але ніхто нікуди не поспішав, дуже багато було незрозумілих позицій, хто-кому-як-за що… Тут тобі і політика, і адміністративний тиск, і все в купі…
Але згодом волею долі та «небайдужих і свідомих» опинився я на місці того, хто повинен цей план просувати в маси і доопрацьовувати білі плями.
Нарешті з’явилися перші, другі, десяті ОТГ — змінився підхід та відношення, сформувались громадські організації, донори та партнери з-за кордону, спостерігачі і багато просто впливового люду.
І на цій гойдалці-каруселі до повного оніміння і нудоти почали гойдати. Фінальних, повністю готових, сформованих, прорахованих, вивірених, погоджених і узгоджених, роздрукованих було чотири варіанти Схеми ОТГ Київської області.
Чекали і боролись, доводили керівництву доцільність і необхідність. Керівництво змінювалось. Були тверезі і сміливі, і ті, хто все перепитував і не міг самостійно прийняти рішення… До травня 2019 року це був пріоритет моєї роботи.
Лише пошепки скажу: було дуже складно і відповідально. Розумів, що всім не зможу догодити. Приймались рішення державницькі, і щоб не гірше…
І коли цей план затвердили, мене вже ТАМ не було, а напрацювання справдились на 90 % — лаври тим, хто завершив, а мені — досвід і велике коло знайомств.
Але повернемось до адмінтерустрою.
Саме у травні 2019-го поштовим голубом було отримано нову схемку від профільного міністерства — на форматі А-4, в кольорі і в незрозумілій якості. Придивились — а це нові райони… Тиць-бриць, моя радість, — не встигли пошматувати на маленьке, а пора вже робити укрупнення. Звісно, прочитали і методику. Реакція була швидкою, не погодились з міністерством і офіційно взяли відповідальність — надали власне бачення.
На що ми спирались? На неупередженість, незаполітизованість, дотримання методик (рекомендованого характеру, але обов’язкового до виконання), здоровий глузд. Тоді всі звертались до мене і просили, вмовляли, погрожували і попереджали, що варіант КОДА повинен бути не таким «як хочеться», а таким «як треба». Було і сумно, і моторошно, і лячно, і складно… Перемовини, публікації, наради, виступи і доводи. І нарешті, документ передано. Нові райони замайоріли, у декількох варіантах. І вкотре — робили не під когось. Робили так, як пише книжка (рекомендована і обов’язкова методика). Що стало зрозуміло у липні 2019-го — цей шаблон рішень для Київської області не підходить, та і для більшості інших областей також. Не може бути одна пілюля від усіх хвороб.
Потім — новий президент, новий парламент, нові депутати, нові голови РДА, куратори, керівники департаментів… Нові завдання та нові критерії. Новий варіант поділу великих районів (субрегіональний рівень). Турбулентність, турборежим, зміни міністрів та прем’єр-міністрів.
І тут ми дійшли до головного.
Рік без посади та посвідчення, повернення до нормального життя, бізнес, родина, спорт, відпочинок, друзі, депутатська діяльність, карантин. Вже немає залежності від держслужби, мізки нарешті стали більш активними.
І тут зов люду — про несправедливість і кулуарщину з боку деяких діючих та впливових… Вишгородський район зникає з мапи. Я тримав позицію незмінною, як би складно не було для колег та виборців: якщо по правді — укрупнення так укрупнення, беремо найбільше місто, з розвинутою інфраструктурою, щоб доїхати і дійти з усіх сторін, щоб менше службовців і більша ефективність. Але не справдилось, районів ставало більше, населення менше, центри обирали за принципом домовленості, а вартість створення соціально необхідних об’єктів взагалі ігнорували.
І тоді почався движ. Саме тоді, коли особисті домовленості стали важливіші, ніж ДЕРЖАВА і її майбутнє. Нас продовжували годувати порожніми обіцянками і «убаюківалі на спокойствіє». Ми не повелись і активізували всі можливі ресурси. В той момент для мене «ми» — це, по перше, Ростислав Кириченко, Михайло Якимчук, Валентина Духота, Андрій Пещерін, Олесандр Дзюба. І дуже швидко армія прихильників почала зростати не по днях, а по годинах. Приєднувались депутати, активісти, мешканці. Повірили в нашу ідею, хоча тоді це було дуже ризиковано. Йшли ва-банк. Але всі мали на меті лише одне — ЗБЕРЕГТИ РАЙОН. Всі, хто кажуть: це політика, амбіції, піар — дуже помиляються. Про це навіть не було мови! Головне — ЗБЕРЕГТИ РАЙОН.
І це вдалося.
Підтримка народного депутата не оцінена. Не беремо до уваги нічого, що навколо стосунків та ставлення. Вона завзято та дуже стратегічно тонко прорахувала. Вважаю, що наші дії з публічними виступами, активністю і завзятістю зарядили, ми передали їй нашу енергію душі і серця.
Я був з усіма в перший день, до кінця, на другий день у відрядженні. Був майже біля Житомира і отримав повідомлення: «Діма, вся надія на делегацію. Виступайте сухо, професійно. Факти «ЗА» і перспектива на майбутнє».
Я повернувся, встиг, я порушив, мабуть, всі існуючі ПДР, але був поряд.
Провели до зали засідання, і я відчув, який там напружений простір. У мене було відчуття лікаря, який робить хірургічне втручання, і будь-яка помилка — це на все життя.
Я підготував промову, як просили — факти, щоб почули. І потім очікування. Година, дві, три… Я змінював слова, фрази, відмічав час, за який про себе повторював молитву за район. У скронях чув пульс — ніщо не заважало. Концентрація уваги — на гучності голосу, впевненості і меті виступу. Не вживати складних слів, не робити довгі речення, час, суть … Тримав телефон і постійно дивився на схеми, діаграми, графіки, тези, послідовність… Тремтіли руки.
Оголошена перерва в засіданні. І — наше питання. Підходили до кожного депутата і переконували підтримати.
Виступ і голосування…
ВИШГОРОДСЬКОМУ РАЙОНУ БУТИ!
Радість, щастя!
Розпач. Був готовий, не знадобився. Не сказав. Але сьогодні є результат.
Вирішив, що все одно опублікую те, що хотів висловити…
Дмитро ЛИКОВ,
депутат районної ради