Оксана ІВАНЕНКО, Юлія МУРЗАК,
школа журналістики (керівник Ольга Думанська) ЦТ «Дивосвіт»
ФОТО — Настя НЕПОКРИТОВА, спеціально для «Вишгорода»
Уявити себе українцем без Тараса Шевченка все одно, що без неба над головою. Він — вершина нашого родового дерева.
Його твори є основою сучасної української літератури і мови. Людина універсальних обдарувань та інтересів – Тарас Григорович усе життя й творчість присвятив українському народу.
Геній нації уособлює в собі дух свободи і відродження, національну свідомість і патріотизм. Мистецька спадщина Кобзаря знаходить відгук у дитячій творчості.
У Лютізькій школі відзначали Шевченкову пам’ять по-особливому. Учні разом із педагогами кафедри української мови та літератури, старшим вчителем Ніною Лукаш, вчителем Антоніною Романенко та музичним керівником школи Лесею Гиренко приготували великий театралізований концерт.
Розпочався він із пісні «Іду до Тараса» у виконанні Василя Зінкевича. Його незрівнянний голос і проникливість виконання так підняли дух присутніх, що він залишався на висоті до кінця концерту.
Ведучі (п’ятикласники та дев’ятикласники) розповіли, за що учні люблять Пророка: за те, що він не член Спілки письменників, не лауреат Шевченківської премії, не депутат Верховної Ради; за те, що в президіях не протирав штанів; за те, що партбілетом не бруднив рук, що дорога до нього не заросте ніколи бузиною; за те, що він — українець, а не «хохол».
А потім розповідали його біографію, читали вірші, виконували пісні, уривки з його драматичних творів.
Шевченко виспівав сльозами долю жінки, зганьбленої та зневаженої матері. Під іменами Катерини, Оксани, Марин, Наймички, Сліпої, Лілеї він підніс жінку до символу святої Богоматері Марії. В образі жінки-матері втілив образ України.
На сцені — учні з крихітними свічками — звучить композиція на вірші Шевченка «Я свічку засвітив колись…» Ведучі закликали присутніх подумати про місце свічки у кожному серці…
На свято запросили почесного громадянина села Анатолія Дромарецького разом із дружиною Вірою Тимофіївною. На завершення концерту він виконав мелодію на бандурі, щиро привітав учнів з 200-річчям Кобзаря та передав у подарунок для громади Лютежа портрет Шевченка, написаний його товаришем — народним художником України Миколою Шкарапутою.
Учасники концерту вийшли на сцену і разом заспівали «Реве та стогне Дніпр широкий». Увесь зал піднявся та підхопив мелодію. Тут не було жодного серця, яке б не пройняв дух українського Прометея — Тараса Григоровича Шевченка.
