29.03.2024

Вишгород Газета ONLINE

Вишгород – офіційний сайт газети, новини сьогодні, архів. ONLINE

Депресія після народження дитини або Коли ціна мовчанню — життя

Депресія після народження дитини або Коли ціна мовчанню — життя

Початок див. у № 25’2020

В нашій країні проблема післяпологової депресії недостатньо вивчена, хоча, за статистикою, це явище достатньо розповсюджене і спостерігається в однієї з шести молодих матерів. Звертаючись до даних американської статистики, 13 % породіль мають депресію, а 9 % — тривожний розлад. Жінки, які народили дітей зі значним медичним втручанням та ризиком для здоров’я і життя, матимуть посттравматичний розлад, а емоційне вигорання переживають близько 12 % батьків.
Наразі про психоемоційний стан матерів та породіль у суспільстві не прийнято говорити. Багато хто вважає проблему вигаданою, мовляв «жінки раніше і в полі народжували і все було нормально». Але подібне ігнорування існуючої ситуації шкодить насамперед самим жінкам, їхнім дітям та загалом родинам.
Народження дитини — це велична та найпрекрасніша подія в житті жінки, але часто вона пов’язана із занепокоєнням, втомою та засмученням. Зазвичай ці відчуття швидко минають, однак, якщо вони тривають довгий час — це можуть бути ознаки депресії.
Труднощі, що виникають після пологів, переважно полягають в тому, що дуже часто жінка не знає, як собі зарадити, або, можливо, їй соромно, присутній внутрішній страх осуду суспільства та особисто перед собою за власне небажання дбати про себе, малюка, взагалі жити. Піклування про дитину займає більшу частину часу, а власний стан мати залишає без уваги, хоча вона теж потребує не меншої турботи про себе.
Депресивний стан характеризується постійним відчуттям пригніченості та втратою цікавості до речей, які зазвичай приносили задоволення, а також нездатністю виконувати повсякденні справи протягом як мінімум двох тижнів. У жінок, які страждають на депресію, часто спостерігаються нестача енергії, сонливість чи безсоння, зниження апетиту, тривога, зниження концентрації, нерішучість, відчуття провини чи відчаю, а також думки про завдання собі шкоди або самогубство. До симптомів післяпологової депресії також належать відчуття безсилля, часті сльози без причини, відсутні почуття прив’язаності до дитини, сумніви щодо власної здатності піклуватися про себе та дитину.
Без відповідного лікування післяпологова депресія може тривати місяцями та негативно вплинути на родинні стосунки, здоров’я і навіть життя матері, а також на розвиток народженої дитини.
Зрозуміти, що це саме і є депресія, а не просто втома чи підвищена тривожність — не завжди просто, але й ігнорувати післяпологову депресію не можна, бо в найгіршому варіанті вона може закінчитися психозом чи суїцидом матері. На жаль, багато жінок відчувають себе винними або відчувають сором через своє «безпричинне» нещастя. Варто наголосити: жінка не винна, що опинилась у такому стані.
Деякі жінки й справді стикаються з нерозумінням або засудженням з боку оточуючих. Та варто пам’ятати, що післяродова депресія — це порушення емоційної сфери, яке вимагає звернення до кваліфікованого фахівця за допомогою. Дуже важливо не переживати її на самоті.
До кінця невідомо, що ж викликає післяпологову депресію. Очевидно, основною причиною є поєднання фізичних і емоційних станів жінки. Серед основних — гормональні зміни після пологів, які можуть впливати на перепади настрою, спричиняти втому, млявість. Наступний фактор — постійне недосипання, яке може бути причиною фізичного дискомфорту і постійного відчуття втоми, а це запускає всі інші симптоми післяпологової депресії. Організму потрібно відновитися після пологів, але піклування та турбота про дитину не дозволяє матері нормально відпочити. Також це емоційні переживання. Життя жінки кардинально змінюється після народження дитини, інколи їй здається, що життя вийшло з-під контролю і більше жінці не належить. Переживання та постійні занепокоєння (недостатня партнерська підтримка, фінансові труднощі, народження «особливої» дитини і т.д.) також сприяють розвитку післяпологової депресії.
У свою чергу, Вишгородським районним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді приділяється серйозна увага сфері діяльності, до якої належить, лише на перший погляд, непомітна проблема — післяпологовий синдром у жінок.
Дане питання має набагато тонший характер та потребує підвищеної уваги, спрямованої на попередження проблеми шляхом комплексного застосування та проведення превентивних і профілактичних заходів. Адже, власне, вчасне виявлення на ранній стадії ознак та чинників, що можуть вплинути на психологічний, моральний, фізичний стан жінки, що готується стати матір’ю, і є одним із пріоритетів у роботі фахівців центру соціальних служб.
Для цього існує тісна співпраця між медичними установами та центром. А відтак, лікарі акушери-гінекологи закладів охорони здоров’я району періодично надсилають повідомлення про вагітних жінок, що пропускають без поважних причин відвідування жіночих консультацій, відмовляються від запропонованих обстежень чи лікувань, що може загрожувати здоров’ю ненародженої дитини чи самої жінки. В таких випадках фахівці із соціальної роботи здійснюють виїзд за місцем проживання такої особи, проводять огляд умов проживання, надають соціальні послуги, а в разі необхідності беруть таку сім’ю під соціальний супровід для надання допомоги у вирішенні основних проблем та сприяння у подоланні складних життєвих обставин, якщо вони наявні.
Однак, трапляються випадки, коли жінка та її сім’я не мали ознак вразливості до народження малюка. Проте, після народження дитини з’являється ряд факторів (стан здоров’я, соціальні стосунки в сім’ї, емоційний стан, наявність чи відсутність соціальних контактів, матеріальне забезпечення, виконання батьківських обов’язків, вплив зайнятості на життєзабезпечення, прояви девіантної поведінки тощо), які гостро впливають на зміну у моральному та психологічному станах жінки. Такі зміни можуть спостерігатись як одразу після пологів, так і в подальшому. Та варто зазначити, що в усіх цих випадках допомога можлива.
Надання допомоги спеціалістами центру соціальних служб спроможне вчасно зарадити даній проблемі. Для цього фахівцями із соціальної роботи проводяться заходи, спрямовані на визначення критеріїв типу складності випадку, наявних ризиків, згідно з якими розробляється план дій, спрямованих на подолання складних життєвих обставин сім’ї, надається комплекс соціальних послуг: соціально-педагогічних, соціально-медичних, соціально-економічних, психологічних, а в разі потреби сім’ю беруть під соціальний супровід і даний соціальний випадок ведеться до подолання складних життєвих обставин.
Що ж робити і що варто знати, якщо вам здається, що у вас депресія? Післяпологова депресія лікується. За допомогою психотерапії або медикаментів (або поєднання обох). Є препарати, які безпечні для приймання в період грудного вигодовування.
Обов’язково потрібно поділитися вашими почуттями з близькими людьми та звернутися до них по допомогу. Вони можуть допомогти доглянути за дитиною у моменти, коли вам необхідно приділити час собі або відпочити. Якомога більше часу проводьте на свіжому повітрі. Прогулянки будуть корисними для вас та дитини. Спілкуйтеся з іншими матерями: вони зможуть дати вам пораду та поділитися власним досвідом. Поговоріть зі своїм лікарем. Він зможе підібрати вам необхідне лікування. Якщо у вас з’являються думки про те, щоб зашкодити собі або дитині, негайно зверніться за допомогою.
Ще варто згадати про стан, який називається «післяпологова меланхолія», його деколи можуть переплутувати з депресією. «Післяпологова меланхолія» («післяпологова туга») — це стан, який виникає в перші два тижні після пологів. Це стан емоційного спалаху. Приблизно від 50 до 80 % жінок відчувають це в перші два тижні. Основні симптоми — безпричинна зміна настрою, плаксивість, відчуття тривоги. Може бути легке відчуття безпорадності. Порушення сну внаслідок того, що режим дня і ночі дуже змінюється. Цей стан не підлягає корекції, лікування не потрібне. Протягом двох тижнів цей стан минає сам по собі. Важливо виявити, де це просто меланхолія, а де — післяпологова депресія.
Якщо протягом понад два тижні жінка відчуває зниження настрою, втрату інтересу до життя, порушення сну, у неї виникають думки про небажання жити, це вже стан, що потребує обов’язкового та негайного звернення до спеціалістів, які нададуть їй підтримку, і незабаром в житті все налагодиться.
Світлана ВОРВИНЕЦЬ,
директор Вишгородського районного центру для сім’ї, дітей та молоді