Місцеві вибори 2020 наближаються, але й досі незрозуміло, як вони будуть проходити. Не закінчено адмін-теритріальну реформу. Насамперед, є питання до субрегіонального рівня (районів), їх меж та повноважень. Ще й досі, напередодні виборів тільки плануються та обговорюються суттєві зміни до Виборчого кодексу. Наприклад, зменшення мажоритарної системи до 15 тисяч виборців (наразі це — 90 тисяч). Незрозуміла організація виборчих округів. Якщо протягом 2-4 тижнів парламентарі та КМУ не визначаться, то вибори можуть бути зірваними або пройти з численними порушеннями, в хаосі, незрозумілості, протиріччях та суперечностях.
Знову вибори. І знову маємо зміни виборчого законодавства напередодні. І знову заради тимчасової вигоди можновладці нехтують законами та паплюжать світові виборчі традиції.
З рівнем ОТГ все більш-менш зрозуміло. На території Вишгородського району буде сформовано 4 ОТГ — Вишгородська, Петрівська, Димерська та Пірнівська. Відповідний перспективний план затверджено КМУ, щоправда ще не підписано. Ну хоч так.
А ось із районним рівнем у Київській області та по всій країні — повний кавардак.
Ми й досі не знаємо остаточно межі укрупнених районів Київської області, їх планується 5 або 6:
Якщо 5, то — Ірпінський (а, може, — Вишгородський?), Броварський (або Бориспільський), Переяслав-Хмельницький, Білоцерківський, Васильківський. А, можливо, ще — Фастівський та/або Макарівський.
Які повноваження будуть у районів? Невідомо.
Та й самі межі районів дуже незрозумілі. Нагадаю, що нещодавно Пірнівську ОТГ хотіли віднести до Броварів. Стосовно цього проведено роботу, спрямовано відповідні листи голів та мої запити. Нібито відвоювали. Але чи остаточно?!
Друге питання — взагалі незрозуміло, як пройдуть самі вибори у Вишгороді, в ОТГ Димерському та Петрівському. Мажоритарно чи за партійними списками?! Наразі «Слуги народу» лобіюють зменшення мажоритарного порогу до 15 тисяч осіб (згідно з діючим Виборчим кодексом, це 90 тисяч). А таким чином примушують людей вибирати лише між «загальнодержавними» партіями, зменшуючи тим самим роль місцевої громади та її активістів, посилюючи вплив олігархічної топ-влади на регіони. А це негативно впливає на саму ідею децентралізації.
Воно й зрозуміло — партія «Слуга народу» й досі не має партійних осередків. Досі незрозуміло, хто її представляє на місцях. Тож планують «виїжджати» на загальнодержавному бренді, протягуючи на місцях «слухняних», як це й відбулося на виборах до Верховної Ради.
Не встигла побудувати розгалужену систему місцевих осередків і партія «Голос» (при всій повазі до неї), тому ситуативно вона може підтримати «слуг» у такому рішенні.
— Не розподілені повноваження субрегіонального рівня між районами та областями.
— Йдуть розмови про зменшення кількості депутатів ВР з 450 до 300.
— Розглядається двопалатний парламент.
І все це за 5 місяців до виборів.
Зараз влада включить «турборежим»,
і скоріш за все вибори на місцях таки стануть «де-факто» замість місцевих мажоритарних всеукраїнськими партійними.
Взагалі-то план всебічної «партизації» країни має протиріччя навіть із базовими конституційними правами українців. Але зверху це мало кого цікавить. Боротьба партійних кланів олігархів тільки поглиблюється.
Інше надважливе питання — співпраця на субрегіональному рівні. Пройшов рік нової влади, а це питання не вирішене взагалі, хоч і було заплановано як невід’ємний крок децентралізації та є найважливішим для повноцінного функціювання держави.
Без розуміння зв’язків та вірно налагоджених процесів цього рівня аж ніяка децентралізація неможлива. Неможливі й повноцінні вибори 2020. Бо окрім місцевих інтересів фінансово незалежних ОТГ мають бути захищені і спільні інтереси мешканців.
А це, насамперед, — транспорт, медицина, просторове планування, спільні інженерні інфраструктури.
Це є надважливим питанням децентралізації.
Хто, скажіть, будь ласка, буде піклуватися полігонами відходів?! Як будуть вирішуватись загальноекологічні питання?! Кожне ОТГ буде будувати власний водогін, вигрібну яму, свердловини чи захаращуватись твердими відходами?!
Де в Київській області мають будуватися технопарки, офісні містечка, а де створюватись зони відпочинку, що будуть цікавими не тільки для мешканців однієї громади?!
Як вірно створити та розподілити робочі місця?!
Хто перейметься питаннями доріг загального користування?!
Де обіцяний загальний для Києва та області транспортний квиток (бо щодня ж 350-400 тисяч мешканців області їдуть у Київ на роботу)?!
Де розв’язки та великі парковки на в’їзді у столицю, біля метро та кінцевих зупинок іншого громадського транспорту?!
Таких питань — дуже багато, але досі, на жаль, у влади немає на них відповіді.
А поки що маємо лише «клаптикову» країну, поділену на ОТГ без жодного натяку на співпрацю.
Андрій ПЕЩЕРІН,
депутат Київської обласної ради
