23.10.2020

Газета Вишгород

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів

Обнуління району: хоча гірше, але інше

Карантин, пов’язаний із коронавірусом, відсунув на задній план політичну активність по підготовці до місцевих виборів. А вони — не за горами. Ці вибори мають відбутися 25 жовтня 2020 року. Підстав для їх перенесення немає. Це можливо лише за умови введення воєнного або надзвичайного стану в Україні. Загрози розвитку подібної ситуації не спостерігається.
Головною фішкою майбутніх виборів є те, що вони мають відбутися на новій основі — виборів до об’єднаних територіальних громад, яких у нашому районі де-юре ще немає. Яку ж конфігурацію нам пропонують «архітектори» Київської обласної адміністрації і Мінрегіону? Як і рік-два тому розірвати Вишгородський район на чотири об’єднані територіальні громади (ОТГ): Петрівську, Вишгородську, Пірнівську і Димерську.
Дві з них — Пірнівська і Димерська заздалегідь неспроможні вижити без дотацій. Скільки говорилося на різних рівнях, мовляв, досить плодити збиткові ОТГ, — процес не зупиняється. Останнім часом «нагорі» управлінці при пам’яті почали говорити про «ревізію» раніше створених ОТГ. Тобто, самодостатні нехай розвиваються, а дотаційні потрібно переформатовувати шляхом приєднання до спроможних. Але над нашим районом продовжують збиткуватися «стратеги» з Київської ОДА та Мінрегіону навіть на стадії створення ОТГ.
Як житель майбутньої Димерської ОТГ я не плекаю надії на світле майбутнє цієї громади. Димерщина — це край лісів, вепрів, зайців і карасів у болітцях. Більше тут нічого немає. Тисячу років київське Полісся було мисливськими угіддями князів, про що свідчать літописи. На фресках Софії Київської є зображення князівських мисливських ловів. Так це про мій край. Тут навіть війна розпочалася через вбивство Люта, сина Свенельда — першого вельможи Великого Київського князя Ярополка, древлянським князем Олегом за те, що він полював на чужих угіддях. Пізніше там виникло село Лютіж. З тих пір нічого не змінилося. Хіба що кінних мисливців з луками і стрілами змінили хантери на Гелендвагенах з автоматичними «Береттами». Край не розвивали ні номенклатурники ЦК КПУ, ні пацани Віктора Федоровича, ні нинішні очільники держави. Вся економіка трималася на колгоспах на кшталт «Червоне дишло».
Майбутня Димерська ОТГ — це половина колишнього Вишгородського району, тобто, більше тисячі квадратних кілометрів. До неї мають увійти селище Димер (центр ОТГ), села Глібівка, Ясногородка, Толокунь, Сухолуччя, Кам’янка, Круги, Розтісне, Рови, Федорівка, Андріївка, Любимівка, Петрівське, Володимирівка, Сичівка, Овдієва Нива, Пилява, Богдани, Ритні, Рихта, Любидва, Вахівка, Червона Трость, Рудня-Димерська, Гута-Катюжанська, Катюжанка, Дудки, Рикунь, Абрамівка, Савенки, Лісовичі, Миколаївка, Литвинівка, Синяк, Червоне, Вороньківка, Раківка, Козаровичі, Дедмидів. Тобто, 39 населених пунктів, з яких 90% – дотаційні. І коли ми говоримо, що села мають бути приєднані до потужних центрів тяжіння, то який з Димера потужний центр? Селище може інвестувати у розвиток ОТГ, оновлення її інфраструктури, водо-тепломереж, водовідведення, благоустрій — жалюгідні кошти. Без державної допомоги цим селам — кранти. Недарма кажуть: хочеш знищити село — ліквідуй сільську раду, школу, пошту — і все, через 5-10 років поглинуть бур’яни. Прикладів цьому по Україні безліч.
Десятиліттями частину адміністративних послуг надавали у місцевій сільській раді. Тепер вони віддаляються на десятки кілометрів до Димера. А як доїхати з віддаленого села? День треба вбити за якусь довідку. У селі завжди були місцеві депутати, тепер лише староста. Стане людям від цього краще?
Тобто, ні про який бюджет розвитку Димерської ОТГ і мови бути не може. Тут би ноги не протягнути! І ходити такій об’єднаній громаді вічним прохачем, канючити у держави жалюгідні копійки на ту чи іншу програму.
Прикро, але 99,9 % мешканців майбутньої ОТГ не бачили стратегії розвитку громади, як не ознайомлені і з планом її реалізації. А хто з людьми радився, обговорював? Покажіть мені, хто і коли з чиновників КОДА чи Мінрегіону приїздив у села на зустрічі? Щоб дати об’єктивну оцінку динаміці розвитку громади, вже сьогодні мала б чітко функціонувати статистика. Можливо, на комп’ютерах Мінрегіону і є стратегія розвитку Димерської ОТГ, але що реального там можна написати? Що очікуються інвестиції в болота і ліси? Туди, де немає ані нормальної транспортної інфраструктури, ні трудових ресурсів, сусідство забрудненої чорнобильської зони тощо?
Нова ОТГ неодмінно зіштовхнеться з кадровим голодом. Хто піде нормальний працювати в органи місцевого самоврядування на нинішню зарплату? Дівчатка зі скляними очима і накачаними губами? Щоб до управління прийшли адекватні люди, грамотні, досвідчені спеціалісти, потрібно приймати нову редакцію Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», де чітко визначити, що розміри окладів має встановлювати не Кабмін, а місцева рада. Лише тоді у димерському Білому домі будуть гідні фахівці.
У ході децентралізації по Україні було допущено масу помилок, які потрібно виправляти. Але у Вишгородському районі продовжується хода по граблях. Вже наламали дров із розчленуванням району на самодостатні і дотаційні об’єднані громади. Складається враження, що реформа проходить під лозунгом «Нехай гірше, але інше». Район обнулили до потворності. За великим рахунком, оптимальною ОТГ мав бути увесь район. Напрацьована роками система управління більш-менш функціонувала у правовому полі. Залишалося вирішити бюджетно-фінансові питання. Але, як бачимо, не судилося.
Володимир ТКАЧ

Карантин, пов’язаний із коронавірусом, відсунув на задній план політичну активність по підготовці до місцевих виборів. А вони — не за горами. Ці вибори мають відбутися 25 жовтня 2020 року. Підстав для їх перенесення немає. Це можливо лише за умови введення воєнного або надзвичайного стану в Україні. Загрози розвитку подібної ситуації не спостерігається.
Головною фішкою майбутніх виборів є те, що вони мають відбутися на новій основі — виборів до об’єднаних територіальних громад, яких у нашому районі де-юре ще немає. Яку ж конфігурацію нам пропонують «архітектори» Київської обласної адміністрації і Мінрегіону? Як і рік-два тому розірвати Вишгородський район на чотири об’єднані територіальні громади (ОТГ): Петрівську, Вишгородську, Пірнівську і Димерську.
Дві з них — Пірнівська і Димерська заздалегідь неспроможні вижити без дотацій. Скільки говорилося на різних рівнях, мовляв, досить плодити збиткові ОТГ, — процес не зупиняється. Останнім часом «нагорі» управлінці при пам’яті почали говорити про «ревізію» раніше створених ОТГ. Тобто, самодостатні нехай розвиваються, а дотаційні потрібно переформатовувати шляхом приєднання до спроможних. Але над нашим районом продовжують збиткуватися «стратеги» з Київської ОДА та Мінрегіону навіть на стадії створення ОТГ.
Як житель майбутньої Димерської ОТГ я не плекаю надії на світле майбутнє цієї громади. Димерщина — це край лісів, вепрів, зайців і карасів у болітцях. Більше тут нічого немає. Тисячу років київське Полісся було мисливськими угіддями князів, про що свідчать літописи. На фресках Софії Київської є зображення князівських мисливських ловів. Так це про мій край. Тут навіть війна розпочалася через вбивство Люта, сина Свенельда — першого вельможи Великого Київського князя Ярополка, древлянським князем Олегом за те, що він полював на чужих угіддях. Пізніше там виникло село Лютіж. З тих пір нічого не змінилося. Хіба що кінних мисливців з луками і стрілами змінили хантери на Гелендвагенах з автоматичними «Береттами». Край не розвивали ні номенклатурники ЦК КПУ, ні пацани Віктора Федоровича, ні нинішні очільники держави. Вся економіка трималася на колгоспах на кшталт «Червоне дишло».
Майбутня Димерська ОТГ — це половина колишнього Вишгородського району, тобто, більше тисячі квадратних кілометрів. До неї мають увійти селище Димер (центр ОТГ), села Глібівка, Ясногородка, Толокунь, Сухолуччя, Кам’янка, Круги, Розтісне, Рови, Федорівка, Андріївка, Любимівка, Петрівське, Володимирівка, Сичівка, Овдієва Нива, Пилява, Богдани, Ритні, Рихта, Любидва, Вахівка, Червона Трость, Рудня-Димерська, Гута-Катюжанська, Катюжанка, Дудки, Рикунь, Абрамівка, Савенки, Лісовичі, Миколаївка, Литвинівка, Синяк, Червоне, Вороньківка, Раківка, Козаровичі, Дедмидів. Тобто, 39 населених пунктів, з яких 90% – дотаційні. І коли ми говоримо, що села мають бути приєднані до потужних центрів тяжіння, то який з Димера потужний центр? Селище може інвестувати у розвиток ОТГ, оновлення її інфраструктури, водо-тепломереж, водовідведення, благоустрій — жалюгідні кошти. Без державної допомоги цим селам — кранти. Недарма кажуть: хочеш знищити село — ліквідуй сільську раду, школу, пошту — і все, через 5-10 років поглинуть бур’яни. Прикладів цьому по Україні безліч.
Десятиліттями частину адміністративних послуг надавали у місцевій сільській раді. Тепер вони віддаляються на десятки кілометрів до Димера. А як доїхати з віддаленого села? День треба вбити за якусь довідку. У селі завжди були місцеві депутати, тепер лише староста. Стане людям від цього краще?
Тобто, ні про який бюджет розвитку Димерської ОТГ і мови бути не може. Тут би ноги не протягнути! І ходити такій об’єднаній громаді вічним прохачем, канючити у держави жалюгідні копійки на ту чи іншу програму.
Прикро, але 99,9 % мешканців майбутньої ОТГ не бачили стратегії розвитку громади, як не ознайомлені і з планом її реалізації. А хто з людьми радився, обговорював? Покажіть мені, хто і коли з чиновників КОДА чи Мінрегіону приїздив у села на зустрічі? Щоб дати об’єктивну оцінку динаміці розвитку громади, вже сьогодні мала б чітко функціонувати статистика. Можливо, на комп’ютерах Мінрегіону і є стратегія розвитку Димерської ОТГ, але що реального там можна написати? Що очікуються інвестиції в болота і ліси? Туди, де немає ані нормальної транспортної інфраструктури, ні трудових ресурсів, сусідство забрудненої чорнобильської зони тощо?
Нова ОТГ неодмінно зіштовхнеться з кадровим голодом. Хто піде нормальний працювати в органи місцевого самоврядування на нинішню зарплату? Дівчатка зі скляними очима і накачаними губами? Щоб до управління прийшли адекватні люди, грамотні, досвідчені спеціалісти, потрібно приймати нову редакцію Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», де чітко визначити, що розміри окладів має встановлювати не Кабмін, а місцева рада. Лише тоді у димерському Білому домі будуть гідні фахівці.
У ході децентралізації по Україні було допущено масу помилок, які потрібно виправляти. Але у Вишгородському районі продовжується хода по граблях. Вже наламали дров із розчленуванням району на самодостатні і дотаційні об’єднані громади. Складається враження, що реформа проходить під лозунгом «Нехай гірше, але інше». Район обнулили до потворності. За великим рахунком, оптимальною ОТГ мав бути увесь район. Напрацьована роками система управління більш-менш функціонувала у правовому полі. Залишалося вирішити бюджетно-фінансові питання. Але, як бачимо, не судилося.
Володимир ТКАЧ