Шановні вишгородці!
Дорогі наші ветерани!
75 років відділяє світ від тих травневих днів, коли відлунали залпи найбільшої в історії людства війни. Ця страшна катастрофа на території України була не просто боротьбою двох людиноненависницьких режимів, не просто військовим протистоянням Вермахту та Радянської армії — це трагедія, яка забрала мільйони життів, спровокувала десятки локальних міжетнічних конфліктів, понівечила долі, розлучила родини, знищила цілі села та міста, зруйнувала економіку.
Українська земля, рясно скроплена кров’ю своїх Героїв, зазнала чи не найбільших втрат в Європі. В роки війни українці змушені були воювати під різними прапорами та девізами, але з єдиним прагненням — звільнити Україну від окупантів та повернути на свою землю мир. Ми ніколи в історії не були завойовниками, але тому, хто на нас йшов зі зброєю, ми зброєю і відповідали.
Схилімо голови на знак світлої пам’яті про наших співвітчизників, загиблих на фронтах та в національно-визвольній боротьбі середини минулого століття. Вони гідні нашої поваги та шани. Згадаймо, що жертвами війни було й цивільне населення: сотні тисяч убитих, закатованих, заморених голодом… Помолімося сьогодні за усіх, чиї життя обірвала війна.
Шановні ветерани! Здобута вашим поколінням Перемога надихає на нові звершення, зміцнює дух, допомагає долати труднощі та йти вперед. Ваш подвиг сьогодні гідно продовжують українські воїни, які ціною власного життя захищають незалежність та територіальну цілісність нашої держави на східних рубежах.
Вірю, що Україна обов’язково святкуватиме тріумф перемоги і в нинішній баталії, нав’язаній нам країною-агресором, що ігнорує сучасну систему міжнародних відносин та зневажає будь-які цінності.
Бажаю усім вишгородцям сили духу, оптимізму, миру і злагоди!
Олексій МОМОТ
