28.10.2020

Газета Вишгород

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів

З такими поняттями ще довго воюватимемо з коронавірусом

Дикунство аборигенів із Нових Санжар по відношенню до своїх співвітчизників, евакуйованих із Китаю, вразило всіх нормальних людей. Хотілося вірити, що цей факт мракобісся, правового нігілізму — поодинокий, нетиповий для українців. Але, як свідчать останні події, — ми на цивілізованому рівні папуасів Нової Гвінеї.
Сів у Борисполі літак з українцями, евакуйованими із В’єтнаму. На прохання пройти карантинні процедури, озвірілі пасажири кинулись проривати двері аеропорту. Частині таки вдалось втекти. Ницість цієї юрби полягає в тому, що у В’єтнамі всі вони дали згоду на двотижневу обсервацію в одному з готелів Київської області, лише б вилетіти до України. Тепер хто дасть гарантію того, що серед них не було носія коронавірусу?.. Ще на понад 50 осіб складено адмінпротоколи за спробу втекти з готелю, в якому мали б проходити обсервацію. Чи мислиме таке у цивілізованій країні? Європейці були б спочатку шоковані цим дикунством, а потім, оговтавшись, гумовими палицями привели б усіх до тями і по етапу — в ізолятор. У Німеччині сьогодні штрафи для подібних відморозків – до 25 тисяч євро або до п’яти років за гратами. Там, як завжди, все під контролем і панує правило: орнунг унд дісциплінен (порядок і дисципліна). А в Україні всім плювати. Самі порушуємо закон, а потім кричимо, що закони не працюють.
Я навіть не уявляю, що було б з цими пасажирами в Китаї. Там за умисне приховування коронавірусу або недостовірну інформацію щодо стану хворого карають десятьма роками в’язниці або довічним ув’язненням, або розстрілом. За прорив з аеропорту десятьма роками не обійшлося б, і дехто із зачинщиків точно отримав би кулю в потилицю. Я бачив у Китаї по поліцейському каналу, як валять подібних фраєрів: ті скиглять перед ямою, але пізно.
Враження вірусом подібної істоти — це півбіди. Страшно те, що вони — потенційна загроза для безневинної сім’ї, друзів, колег, сусідів… Такі реально створюють загрозу громадській безпеці, безпосередньо нам з вами.
Боюсь, що нам боком вилізуть хіхоньки та хахоньки про вірус. У супермаркетах по ногах одне одного ходять — яка там дистанція, старенькі люди, найбільш вразливі, човгають до магазинів замість того, щоб попрохати зробити закупи дітей, онуків, молодших сусідів. Тому і не дивно, що Нові Санжари, Бориспіль, врешті-решт Вишгород, є віддзеркаленням культури не вище плінтуса, безвідповідальності, хамства і безкарності. З цими поняттями ми ще довго будемо воювати з коронавірусом.
Володимир ТКАЧ