Перший тиждень карантину вишгородці пережили без панічного жаху і ексцесів, що безумовно робить їм честь. У місті не було зафіксовано фактів дикунства на кшталт аборигенів з Нових Санжар, цькування підозрілих на вірус людей, як це було в одному селі на Житомирщині.
Там жінка повернулася з Італії із заробітків. Перед вильотом проходила перевірку у Мілані, далі — в аеропорту, по прильоту — у Борисполі, потім у Житомирі. Численні обстеження засвідчили абсолютно здоровий стан. Але дрімучі сільські мракобіси не повірили медицині і почали справжнє цькування жінки.
Зайшла вона у сільмаг — бабульки, божі кульбаби, — хто куди, заговорила із сусідами — ті у хату під ключ, а то ще зайде, завітала на пошту — зв’язківці впали у ступор і т. д. Дикість цих бісогонів — на рівні феодалізму. Ось чому радує той факт, що вишгородці виявилися українцями ХХІ століття.
Карантин зламав звичний спосіб життя, обмежив нас дуже багато в чому, але попри все у людей з’явилася можливість переглянути деякі свої дії і вчинки, звернути увагу на те, до чого не доходили руки. Непосидючим містянам є нагода проявити себе на дачах, підготуватися до весняної посівної городницької кампанії. Вірус з лопатою не дружить! Недарма бацька Лукашенко у зверненні до білорусів зауважив, що «поле всіх вилікує». У разі потепління можна висаджувати цибульку, часничок, висівати редиску під плівку тощо, дбати про майбутні вітаміни проти вірусів.
Так чи інакше, але у батьків з’явилося більше часу побути зі своїми дітьми, зайнятися з ними пізнавальними справами, разом почитати, помайструвати тощо.
Вимушену відпустку можна спланувати таким чином, що з’явиться можливість відвідати своїх батьків не лише на день народження чи Пасху. Так зробіть приємний сюрприз рідним.
Карантин — це не ізоляція від зовнішнього світу. Інтернет надає такі можливості, що практично увесь світ перед вами. Коли ми можемо ось так спокійно, без поспіху переглянути оскароносні фільми, побувати на врученні премії Греммі, послухати божественний спів з віденської опери, потусуватися на концерті Біллі Айліш, або закінчити онлайн курси, які, до речі, стали доступнішими?
Давайте проведемо ці тривожні складні тижні спокійно, без паніки і психозу, наповнимо їх глибоким змістом, конкретними добрими справами, в першу чергу для своїх сімей, близьких і рідних. Щоб потім не було соромно за свій примітивізм, нікчемність і моральну убогість. Все у наших руках.
Влас. інф.
