Українська хата споконвіку цвіла рушниками. Кожна господиня серцем і душею добирала кольори любові і надії. У тоненькій ниточці, дбайливо вишитому хрестику чи візерунку іншим видом вишивки залишалося тепло працьовитих рук, сподівання на щастя і долю родини.
Рушник був святим оберегом. На нього приймали новонароджене маля, ним благословляли в далеку дорогу, його стелили молодятам на щасливе майбуття сім’ї. І в останню путь проводжали посмутнілими візерунками родинних рушників.
Передавали закодовані сімейні обереги із покоління в покоління, щоб генна пам’ять об’єднувала рід, не переривався зв’язок між гілками родоводу.
До пракоренів великої родини повернули і рушники із родинної скрині Ольги Дяченко на виставці у приміщенні Вишгородської міської організації ветеранів.
Радістю і смутком була перевита сповідь про кожний експонат її скарбу. Повна зала поважних слухачів в унісон і усміхалися, і витирали сльози за давно минулим.
…Хатиночка під стріхою, де «дитячим щебетанням серед вишеньок пливли малі віконечка в роки», озивається в душі Ольги Дяченко невимовним болем. Залишилась тільки на пожовтілому фото… Замулена стежка до рідної хати…
З теплотою і вдячністю розгорнула Ольга Андріївна столітній тканий рушник своєї тітоньки Софії, яка ткала для всієї родини і рушники, і рядна, і доріжки. Майже сто літ милувалася невтомна трудівниця своїми візерунками. Не було на них темних кольорів, хоча доля не стелилася рушниками.
Особливою енергетикою огортають і рушники тітоньки Теклі. При каганці із гільзи свою тугу передавала кольоровим хрестиком. А полотно було неабияке — тоді сіяли коноплі, у тривалому процесі виготовляли й вибілювали домоткане і для лікувальних сорочок, і для рушників. Під місяцем і сонцем вбирало воно магію небесного світила, тепло сонячного проміння. А із землі — благодать і міць служити довго людям на добро і здоров’я.
І веселі, і сумні історії Ольга Дяченко пересипала віршами із своїх поетичних книжок.
Голова районної організації ветеранів Таміла Орел вручила Ользі Дяченко грамоту за активну громадянську пропаганду кращих традицій українського народу, а голова міської організації ветеранів Віктор Бабич подякував майстрині за талант у слові і в хрестиках збереженого скарбу.
Людмила БОЛДИРЕВА,
заступник голови Вишгородської міської організації ветеранів
