Перші подихи весни — це не лише проліски, бруньки на деревах та котячі концерти. Дивлячись на неадекватну реакцію наших окремих співгромадян на різні пересічні події, їх необгрунтовану реакцію — висновок напрошується один: шизофренія, психоз, невроз або параноя. І вина всьому – весна.
Знайомий слюсар на Сирці, що в Києві, розповів, як нещодавно вони, бригада з міськ-газу, приїхали з газоаналізатором на виклик ліквідувати витік газу. Прилад запищав біля квартири 80-річної бабусі. Та за дверима зателефонувала поліції, мовляв, у під’їзді – терористи, а головне – її хочуть зґвалтувати. Бабця мохом обросла, маразм давно зірвав різьбу, але про секс — ще пам’ятає. Газовщики і поліціянти довго реготали, але могло бути і гірше, якби бабуля увійшла у роль камікадзе. На щастя, обійшлося без реактивного психозу.
Градус безумства у нашому суспільстві просто зашкалює. А коли це припадає на весну — повний абзац. Скільки тваринячої люті було вилито у Нових Санжарах на нещасних співвітчизників, евакуйованих із Китаю. Їх ладні були розірвати. В інших областях реактивні психопати з депутатськими мандатами приймали рішення про заборону сідати українському літаку на летовище їхньої області. Перекопувалися дороги до санаторіїв, лікарі, сучі діти Гіпократа, співали Гімн від радості, що їх пронесло з китайськими бідолагами. Це що, не безумство, не параноя?
Пригадується, що за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, на Землі близько 400 мільйонів людей страждає на депресняк. А скільки їх в Україні? А скільки у Вишгороді?
Нещодавно спостерігав у «Біллі», як на касі жіночка-покупець стояла у черзі спокійно, а потім у мізках щось клацнуло і вона окрисилася на касира так, що, думав, покусає дівчину. На вулиці сутеніло, на небі висів повний місяць. Ось воно що! — подумалося. І що з такими неадекватами робити? Приписувати антидепресанти? Чи провести навколо них якусь санітарну зону? Яких треба вжити термінових заходів, щоб весняні старти цих патологічних процесів не призводили до поглиблення симптомів захворювання? Інакше, окрім медичних ускладнень ми будемо мати ще й проблеми соціального характеру. Якби ж у шизофреніків чортенята стрибали лише по кутках квартири, але вони ж отруюють життя навколишніх.
Можу чітко сказати, що після зимової сплячки у низки людей прокидаються синдроми правдоборців, манії величі, переслідування. Знаю окремих психопатів, які реально сидять на негативі. Все життя тявкають з підворітні, поливають фекаліями все і всіх. Сидить день на лавочці – і йому президент не такий, уряд — лайно, мер — поганий, сусід — гнида, а його жінка — шалава, діти — дебіли. І це зо дня в день. Хочеться іноді цій особі «виправити дах», щоб не їхав, або, як казав приятель, погладити по загривку ломиком. Але ж це не наш метод!
Психопатії, звісно, сприяє злоба, яка накопичилася за роки соціальної несправедливості, і багато хто дійшов до точки кипіння. Але це не значить, що маніакально-депресивний психоз має взяти гору над здоровим глуздом.
У редакцію, як і в усі інші інстанції, з теплом зачастили правдоборці зі своїми невмирущими цінностями — хаяти минуле, сучасне і майбутнє. Скажімо, міська рада прийняла рішення про збереження пам’ятного знаку комсомольцям 1920-х років. Було вирішено модернізувати його у пам’ятник будівельникам Київської ГЕС. Здавалося, у цій історії можна ставити крапку. Та не тут-то було! Працівник тієї ж Київської ГЕС, інженер за фахом, Василь по імені, нервово сіпаючи ніжками, категорично висловився демонтувати його. Як же це треба ненавидіти своє рідне підприємство, яке тебе десятиліттями годує, своїх колег, ветеранів, щоб обзивати будівельників Київської ГЕС мігрантами із села, а постать на постаменті — «гордовитим дебілом у френчі й будьонівці з киркою в руці»? Це нормально, Вася? Коли ти встиг зробити кульбіт з переворотом? Калібруючи неадекватних людей, я раніше ніколи б не вносив до цієї категорії цього дописувача. Але, як кажуть, вік живи – і вік дивуйся.
Що хочеться порадити цій людині? А те, що у першу неділю Великого посту йому, як набожному чоловіку, варто зайнятися переосмисленням своїх дивних кульбітів, бо і духовність дозволить йому тримати баланс без антидепресантів. Сорі, Вася!
У народі гуляє жарт, що психічно здорових людей немає, натомість є недообстежені. Наскільки це правда чи чорний гумор – можуть відповісти лише психіатри або Гаррі Потер з його методами раціонального мислення. І тоді не буде, як в анекдоті:
Зустрічаються двоє шизів:
— Чого ти такий сумний?
— Та ось підкову купив, а вона мені завелика…
— А мені якраз! Іго-го!
Володимир ТКАЧ
