Його формула успіху проста: ніколи не опускати рук, бути оптимістом, вірити у свої сили, багато й наполегливо працювати. Про робочі будні міського голови, перспективи та плани на рік 2020й — у нашому інтерв’ю.
— Олексію Вікторовичу, Ви до того, як стати мером, і зараз — це дві різні людини?
— Цікаве питання. Мабуть.
— І в чому різниця?
— Насправді однозначної відповіді немає. В плані моральних цінностей я абсолютно не змінився, і слава Богу, не захворів ніякими зірковими хворобами. Але загалом, не такий наївний, як раніше.
— Зараз багато людей нарікають на владу. Не шкодуєте, що Ви — міський голова, її представник?
— Ні, не шкодую. Робота дуже цікава, хоча важка й пов’язана з великим емоційним напруженням. Багато питань слід тримати на постійному контролі, а ще — зустрічі, виїзди, відрядження. Потрібні професійні знання, слід бути фахівцем і в питаннях кадрової політики, і в міському господарстві. Хоча все це дає великі можливості для самореалізації. Щодня для себе відкриваю щось нове. І не лише в господарстві, а й у людях.
А з приводу того, що лають владу, проблема, в першу чергу, в тому, що в умовах війни, економічної кризи, невизначеного майбутнього люди загалом незадоволені владою. А мер — людина, яка її втілює. При цьому, в місцевого самоврядування — свої завдання, й звинувачувати мене в тому, що, наприклад, високі тарифи на комунальні платежі, — нелогічно. Адже не я ці тарифи встановлюю.
Насправді все це гіперболізовано Фейсбуком та засобами масової інформації. І не все так погано. Практично щодня я з профільним заступником проходжу містом. І жодного разу ніхто не накинувся на мене, не накричав, навпаки — всі посміхаються, вітаються, іноді підходить молодь, просить сфотографуватися.
Зараз такий час, коли все змінюється — законодавство, структура влади, і дуже складно говорити про стабільність. Дякувати Богу, мудрі вишгородці все сприймають об’єктивно, виважено.
— Ви не обділені увагою. Як реагуєте на критику?
— До об’єктивної критики завжди ставлюсь позитивно. А от бруд — не сприймаю взагалі. Є люди, які мені частогусто показують публікації певних «активістів», що засипають місцеві групи в соцмережах чорнухою. Я їх називаю своїми фанатами, адже вони з моїм прізвищем прокидаються, весь день з ним живуть, а ввечері лягають спати з думкою про мене. Коли я стану перейматися, це буде моєю проблемою. Нині — це їхня проблема.
У когось так через те, що, можливо, бачать себе в кріслі міського голови, у когось, можливо, не справдилися сподівання. Скажімо, думали, якщо мером став друг, то вони заживуть сито і щасливо, а не склалося. Тож, у кожного свої мотиви.
— Із зробленого в цьому році що вважаєте найбільшим досягненням, а що розчаруванням?
— Найболючіше питання — недобудовані дитячі садочки «Ластівка» і «Чебурашка». Місто свої зобов’язання, а це 50 % коштів на будівництво, повністю виконало. Та, як відомо, замовник будівництва і розпорядник коштів — Київська обласна державна адміністрація — вже другий рік поспіль, на жаль, саботує виділення грошей.
Не встигли, хоча планували, побудувати до Дня міста стаціонарну концертну сцену на набережній. Знову ж таки, вперлися в паперові проблеми — ця земля потребує погодження, бо відноситься до історикокультурного ареалу. Сподіваюся, що в наступному році все доробимо, і наша набережна буде фестивальною і драйвовою. Адже маємо багато мегакрутих дитячих колективів. І це, в першу чергу, робимо для них.
Чим пишаємося? Зробленим по благоустрою. Невдовзі я звітуватимуся більш детально в цифрах.
Зрушили питання третього виїзду з міста. Проходимо фінальні паперові узгодження. Кошти для цього є. Гальмують лише бюрократичні перепони державних органів влади.
Нині ведемо активний діалог з Київською міською адміністрацією про створення великого спільного кладовища площею близько 60 гектарів. Зустрічався зі столичним міським головою. Активно спілкуюся з його заступником Петром Пантелєєвим. Мова йде про територію за електростанцією «Північна», що за військовою частиною 3027.
Київ також зацікавлений у створенні разом з нами сміттєвої сортувальної станції за кладовищем. Це далеко від населеного пункту. Там не буде ніякого спалення, лише сортування і переробка.
Ми розпочали цю програму по сортуванню, поставили в кожному дворі баки для роздільного сміття. Вже купили сміттєвоз, щоб бути незалежними від бучанського оператора. І хочеться нарешті зробити повний цикл, щоб сортування і переробка відбувалися на місці. Це доволі амбітний проект.
За рік також значно зросла кількість заасфальтованих доріг, відремонтованих дахів, замінених вікон у будинках, нових дитячих майданчиків і таке інше. Просунулись роботи на стадіоні «Енергетик». Обладнано тренувальне поле, про яке мріяли наші футболісти, та баскетбольний майданчик.
— По стадіону заплановано роботи на наступний рік?
— Ведемо перемовини про співфінансування з Державним фондом регіонального розвитку при Міністерстві регіонального розвитку України (Мінрегіонбуді). Ми розробили проект реконструкції стадіону, з будівництвом трибун, підтрибунними приміщеннями, де розмістяться роздягальня для спортсменів, різні секції. Завершуємо проект будівництва адміністративного комплексу, там же на стадіоні, додаткових спортивних залів.
— Які напрямки роботи вважаєте пріоритетними на наступний рік?
— Основне, звичайно, — розвиток соціальної інфраструктури міста. Тому що належний побут, чистота, дороги, дитячі майданчики — це все є, і це приваблює людей. До нас приїздить багато молодих сімей. І це добре. Адже вони працюють, платять податки, і коли буде створено ОТГ, усі це відчують. Але, з іншого боку, це навантаження на соціальну інфраструктуру.
Викликають певний негатив розриті дороги. Але під ними замінюють кілометри мереж — водопровідних, каналізаційних, електричних, які експлуатуються з 60х, 70х років минулого століття. В цьому році замінено феноменальну кількість підземних комунікацій. Тому прошу мешканців міста поставитись до цих робіт з розумінням, адже це позбавить від проблем брудної води з крану, перенавантаження електромереж.
У наступному році маємо зосередити зусилля на добудові школи «Сузір’я», двох корпусів і повноцінного садочка.
— Вистачить коштів у міському бюджеті?
— На сьогоднішній день коштів, на жаль, недостатньо. Вишгород не є містом обласного значення. І бюджет у нас обмежений. Але на такі об’єкти, як третій виїзд з міста, сцена на набережній, садочок по проспекту Шевченка, гроші є. До 20 серпня плануємо ввести цей ДНЗ в експлуатацію, щоб з 1 вересня він прийняв діток. Щодо «Ластівки» і «Чебурашки» складно робити прогнози, тому що невідомо, коли дочекаємося грошей від області.
— Яка нині перспектива створення Вишгородської об’єднаної територіальної громади?
— У наступному році вона неодмінно буде створена. На сьогоднішній день, за існуючим проектом перспективного плану територій, Вишгород об’єднається з Осещиною і Хотянівкою — не найгірший варіант для Вишгородської ОТГ.
— На території міста діє чимало громадських організації. Яка їх роль у житті міста?
— Так, є організації, створені виключно для критики або для написання скарг, запитів. А є зовсім інші. «ЧистоВишгород», наприклад, що запровадила у місті корисні екопроекти. Я в захваті від їхньої роботи. Активно працюють ветеранські організації, шкільне самоврядування і молодіжна рада. Вони мають ідеї, свіже бачення, креатив, пропонують щось конструктивне. Багато організацій, спрямованих на спорт, екологію, освіту, творчість. Безумовно, ми всім їм допомагаємо. Є організації, які опікуються проблемами учасників бойових дій. Із ними також нормальна співпраця. Хоча було б ефективніше, якби вони об’єдналися в одну.
— Загальнонаціональна проблема — «сміттєва» — набула нині особливо гострого характеру…
— Продовжуючи роботу над проектом «Безпечне місто», плануємо встановити додаткові відеокамери, зокрема, і в місцях стихійних сміттєзвалищ. Закупимо для поліції ще й софт, програмне забезпечення, що розпізнає номери машин.
Сміттєва проблема — реально серйозна і її слід ліквідовувати. Якщо в нас буде відповідна локація, зможемо переробляти й негабаритне сміття, яке сьогодні «любителі чистоти» вивозять у яри. Головне, щоб вдалося узгодити питання землі з Києвом. Адже територія, про яку йдеться, — в постійному користуванні КП КиєвоСвятошинського лісопаркового господарства.
— Питання особистого характеру: яке хобі в міського голови?
— Попри постійне навантаження, стараюсь проводити якомога більше часу з донькою. Вона — мій головний стимул. З активного відпочинку надаю перевагу велосипедному спорту, плаванню, риболовлі. Ну, і звісно, люблю книги.
— Який історичний герой Вам близький по духу?
— Мені складно однозначно відповісти на це питання. Тому що, вивчаючи історію, читаючи книги, ти від кожного щось береш.
Для мене беззаперечним авторитетом є батько. Він мудрий і дуже справедливий. При цьому надзвичайно добрий. Я з дитинства хотів бути схожим на нього. Свого часу йому пропонували великі посади, але з умовою вступу до комуністичної партії. У нього завжди була принципова позиція щодо цього. Він все життя працює руками: інженером, бригадиром, ковалем… Також він працював у Сибіру на будівництві Братської гідроелектростанції, мав свій експериментальний цех. Він був кращим раціоналізатором, зробив дуже багато винаходів. Про нього ще тоді писали в газетах.
Він дуже не хотів, щоб я йшов у політику. Але всеодно завжди мене підтримує. Для мене це надзвичайно важливо.
Я вдячний Богу, що маю надійний тил — дружну і люблячу родину.
— Підсумовуючи нашу розмову, варто констатувати, що рік був хоч і непростим, але плідним. Олексію Вікторовичу, чого побажаєте вишгородцям напередодні таких чудових свят?
— Рік, що минає, був роком випробувань, вибору, змін та нових звершень для всіх нас. Щиро дякую всім, завдяки кому у 2019му вдалося зробити багато хороших справ. Найголовніше — не втрачати оптимізму. Миру в країні та в кожній родині, терпіння, розсудливості при прийнятті будьяких рішень, мудрості! Нехай наступний рік принесе нові успіхи та досягнення, добрі зміни і впевненість у діях та рішеннях, а казкові новорічні свята наповнять кожну оселю теплом, щастям, любов’ю та радістю. З Новим 2020 роком, шановні земляки!
Вікторія Шмигора
