28.10.2020

Газета Вишгород

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів

Катюги отримали по заслугах

Історія цивілізованого світу надала нам безліч прикладів того, що на зло завжди чекає кара. Рано чи пізно, але вона неминуча. Практично всі відомі диктатори — маньяки, деспоти, садисти завершували своє життя лютою і ганебною смертю. Від римських імператорів Нерона і Калігули до сатрапів ХХ століття: Гітлер згорів у ямі двору рейхсканцелярії, Муссоліні підвісили за ноги у Мілані, Сталіна отруїли на дачі в Кунцево, у наш час — це Каддафі, Саддам Хусейн, низка африканських диктаторів-людоїдів.
Українська історія — не виняток з цього правила. Нелюди — компартійні функціонери, які депортували хліборобів до Сибіру, насаджували примусову колективізацію, морили голодом мільйони людей — теж отримали по заслугах. У 1933-му вони ще насолоджуватимуться життям з гульбищами під баличок з ікоркою, перепелами «а ля натюрель» у власному соусі, не помічаючи за парканами тисячі мерців, не бажаючи чути, як збожеволілі батьки поїдають своїх дітей. Та через кілька років їх чекатимуть не рум’яні рябчики, а тюремна баланда…
Одним із організаторів геноциду українців був Чубар Влас Якович, тодішній голова Раднаркому УРСР. Саме за його схвальних резолюцій чекісти нищили доведених до відчаю селян. У 1934 році його було переведено до Москви, але від долі не втечеш. Душогуба арештували у 1938 році.
Причиною арешту було те, що на ХVII з’їзді ВКП (б) Чубар разом з іншими делегатами пропонував Кірову очолити партію. Про це Кіров розповів Сталіну. Сталін ліквідував Кірова, а Чубар впав у немилість. У Бутирській в’язниці чекісти по-звірячому катували цього ленінця і вибили з нього всі зізнання: що він сприяв тероризму в Україні, що був німецьким шпигуном і т. д. Його розстріляли у лютому 1939 року на Бутівському полігоні під Москвою (російська Биківня). До речі, у Бутово НКВД всього знищило 21 000 жертв. Рекорд за день було встановлено у 1938 році — 562 розстріли. Кулю в потилицю на півроку раніше отримала і дружина Чубаря — Олександра. Двоє синів були заарештовані вже після війни, але вижили.
Не уник кари Божої й наступний людоїд українців — Косіор Станіслав Вікентійович, перший секретар КП(б)У. Цей партноменклатурник одним із перших оселився на дачі на місці зруйнованого Межигірського монастиря поряд з другим секретарем, теж катюгою Павлом Постишевим.
От тільки дачі на намоленому місці не приживалися. Прийшов в Україну Хрущов і першим ділом розвалив дачу Постишева. Дачу Хрущова зніс Щербицький, а Янукович зачистив все взагалі і… здувся. Скільки смертних списків підписав Косіор, скільки українських дітей він загубив — цього вже точно не підрахувати, але це десятки, сотні тисяч душ.
Під тортурами костоломів Бутирки Косіор зізнався у шпигунсько-повстанській діяльності і був розстріляний в один день із Чубарем. А за півроку до цього у яму з простріленим черепом звалилася і його жінка, теж полячка — Лізавета. Тамара, 16-річна донька, також померла у 1938 році, а син Володимир зустрів смерть у 1942-му від дистрофії і авітамінозу ІІІ ступеня. Голодна смерть, подібна тим, які батько сіяв в Україні. Ось і не вір після цього у паралельний світ.
Постишев Павло Петрович, другий секретар КП(б)У. Освіта — незакінчена початкова — 1 клас ремісничого училища. Організатор червоного терору на Далекому Сході, маніакальний садист і вбивця. В Україну був відряджений у розпал Голодомору із завданням «безумовно виконати план хлібозаготівель». Перше запитання, яке він ставив партійцю: «Скільки ти заяв (доносів) написав у органи?». Арешти, допити, розстріли — цим жила ця потвора. В Україні він побудував справжній культ особистості. Його дружина — Тетяна Постоловська з Літина Вінницької області теж вирішувала, кому де бути: на посаді чи на нарах. Перед арештом Постишев перебував першим секретарем Куйбишевського обкому партії. Пересадив тисячі людей, днями сидів з лупою в руках і шукав свастики на зошитах, підручниках — і як результат — арешти і розстріли. Навіть Лев Мехліс — сталінський упир, приїхав до Куйбишева і був шокований — обласна парторганізація була розгромлена.
Чекісти у Бутирці відвели душу у катуваннях Постишева. Він довго не хотів визнавати себе польським, німецьким та японським шпигуном. Йому чобітьми кришили зуби, ламали ребра, відбивали нирки, а потім нарком Єжов дав команду скористатися безвідмовним методом. У камеру привели його 16-річну доньку і на його очах четверо вертухаїв жорстоко гвалтували дитину. І Постишев здався. Травмовану, закривавлену дівчину виштовхали на вулицю, і вона, у стані афекту, кинулася під поїзд. Постишеву, звісно, ніхто про це не сказав. Його розстріляли в один день з Чубарем і Косіором. Ще раніше дружина Тетяна теж отримала подібний вирок, як і їх старший син Валентин. А 18-річний Леонід отримав 10 років виправно-трудових таборів як соціально небезпечний елемент. Брат Постишева — Іван — теж отримає 10 років і в таборі через нелюдські умови накине зашморг на шию. Гідра революції пожирала своїх дітей.
…Партійна еліта поспішала насолодитись життям, немовби відчуваючи неминучість долі. Ще один катюга українців — Балицький Всеволод Аполлонович, нарком внутрішніх справ Української РСР, немовби відчуваючи погибель, брав від життя все. Каратель проводив час у сексуальних оргіях з елітними шлюхами як не на дачах, так на чекістському пароплаві «Дніпро», спеціально обладнаному для банкетів, а якщо набридали ці бл…, то вночі зі своїми спільниками їхав до в’язниці гвалтувати заарештованих жінок.
Дружина Балицького — Людмила — маленька, нікчемна, зла і з нервовим розладом насолоджувалася на менше чоловіка. Якось на дачі у Хості (нині мікрорайон Сочі) їй набридли традиційні делікатеси, і вона забажала молодої телятини. На той час Раднарком забороняв забій молодняка. Та хіба це було перепоною для найголовнішого карателя України? Негайно з Харкова до Сочі було відправлено вагон молодих телят. Але яловичина скоро приїлася і почалися нові забаганки…
Закатованого ката Балицького розстріляли у 1937 році. За ним і жінку Людмилу.
Людоїдська сталінська машина перемелювала на фарш не лише кріпаків-колгоспників, але і їхніх мучителів. Чекістів Ягоди відстріляли нові кадри Єжова. Єжовців відстріляла команда Берії. Так чинили і з партійцями. Людиноненависний режим по-іншому функціонувати не міг. Так чи інакше, але всю цю наволоч за криваві гріхи чекав, як кажуть віруючі, Божий суд, невідворотна трагічна доля нащадків до сьомого покоління.
Володимир ТКАЧ