Колеги вважають, що вона дуже добре розуміє дітей, а ще — своїм ентузіазмом, оптимізмом згуртовує педагогічний колектив, чим покращує стосунки між співробітниками.

Директор дошкільного навчального закладу «Чебурашка» Наталія Коваленко­Пономаренко за роки роботи зрозуміла, що головне у відносинах з дорослими і дітьми — довіра, взаємоповага і любов. Цьому її навчили найперші вихованці, до яких вона прийшла з тремтячими колінами, але серцем, повним любові. Це було 25 років тому. Наталія Анатоліївна досі пам’ятає кожного з того першого випуску.


— Розкажіть про себе.

— Перш за все, я — мама. У мене троє діток. І 450 — у садочку.

Я вже 13 років працюю у «Чебурашці» і майже два — очолюю цей дитячий заклад. Починала з роботи вихователя. До Вишгорода наша сім’я переїхала з Херсонщини. І я разом зі своїми двома дітками пішла в садочок…

Коли вирішили пов’язати своє життя з цією професією?

— Скільки себе пам’ятаю. В іншій професії себе не бачила ніколи. У мене дві вищі освіти. За першою — вчитель початкових класів, за другою — організатор дошкільної освіти, методист­вихователь. Поштовхом для мене стали мої вчителі. Вони надихають і досі. Пам’ятаю їхню настанову: не обов’язково бути хорошим вчителем, найголовніше — бути людиною.

— У чому плюси і мінуси роботи керівника дитячого садочка?

— Мінусів не бачу — це моя улюблена праця; плюси — формувати політику сучасного дошкільного виховання (форми та методи діяльності, обличчя сучасного педагога, пріоритетні напрямки роботи і т. д.), дбати про дітей, пізнавати та розвивати їхні таланти, створювати довірливі стосунки з родинами вихованців.

— Що вкладаєте в поняття «виховання»?

— Як на мене, це поняття відносне. Ми прищеплюємо дітям любов до природи, до оточуючих, любов до своєї країни. Коли ми для воїнів АТО готували малюнки, діти говорили: я — українець! Разом співали Гімн. Два роки татко нашої вихованки був в АТО під Іловайськом. Усі батьки та вихователі дуже хвилювались і молилися за нього. І коли він повернувся, то прийшов до нас у садочок і приніс із собою всі малюнки, які ми відправляли йому…

Ми не нав’язуємо дітям патріотизм. Вони й самі усе відчувають і так щиро реагують на навколишній світ, і кладуть долоньку до серця, коли звучить Державний Гімн…

Виховання — це любов. І я вважаю, що найголовніше, аби дитина відчула, запам’ятала і пронесла через усе своє свідоме життя, що її в дитячому садку ЛЮБИЛИ!

— Як Вам вдається мотивувати працівників, адже не секрет, що матеріальне забезпечення дитячих садочків далеке від ідеального?

— Вихователь — це, найперше, той, хто любить і поважає дітей. А звідси — інтерес до роботи, постійне творче зростання, втілення креативних задумів і задоволення від результатів праці. В іншому випадку — люди шукають те, що для них потрібніше.

— Нещодавно у садочку відкрили додаткову групу, у якій діти займаються за новою програмою. Розкажіть про неї детальніше.

— Дуже багато діток 2014 року народження не змогли вчасно піти до садочка через те, що на той час не було введено електронну чергу. Кожного року батьки цих діток зверталися до нас, і ми шукали усі можливі варіанти вирішення цієї проблеми.

Неодноразово зустрічалися з Вишгородським міським головою Олексієм Момотом і знайшли вихід. Запросили комісію, яка узгодила і допомогла визначитися, за рахунок яких приміщень можемо розмістити ще одну групу. Музей народознавства переобладнали у спортивну залу, перенесли кабінет малювання у кабінет методиста. А його — у менший. Зробили ремонт, закупили меблі і облаштували приміщення для нової групи за усіма нормами.

Вона вже працює за програмою розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт», яка ґрунтується на тісній взаємодії навчального закладу та родини у формуванні основ життєвої компетентності дитини перед вступом до Нової української школи. Наш ДНЗ ще в минулому році використовував цю програму, тому на батьківських зборах ми сміливо рекомендували її для нової групи. Оскільки дітки одразу йшли до старшої групи, ця програма максимально швидко дозволить підняти рівень їх соціалізації та комунікації, що особливо важливо перед вступом до школи. Тому батьки одноголосно підтримали застосування даної програми розвитку.

Дітки під час навчання використовують дві книжки, а батьки — довідник, за допомогою якого можуть займатися з ними вдома. Розробники «Впевненого старту» дуже гарно продумали методи подання важкої, на перший погляд, інформації у легкій, зрозумілій ігровій формі.

У наступному році плануємо запровадити цю програму в одній із середніх груп. Її автори вже мають розробки та напрацювання для навчання та виховання дітей середнього шкільного віку.

— Які ще плани маєте на найближчий час?

— Сподіваюсь, у наступному році завершиться будівництво нового корпусу дитячого садка і здійсниться моя давня мрія — ми відкриємо інклюзивну і логопедичну групу. Я сама — мама особливої дитини. І знаю, як важко, коли твоя дитина не дуже потрібна суспільству. Це болюча тема.

Мене взагалі обурює негативне ставлення декого до спеціальної школи «Надія». Мій син навчався в ній за спеціальною програмою. Добре здав ЗНО. І я щиро вдячна вчителям цієї школи. Кожен із них має величезне серце. Син вступив до вишу на історичний факультет. На жаль, за станом здоров’я не зміг продовжувати навчання.

З нетерпінням чекаємо зміни статусу нашого садочка на Центр розвитку, де буде вчитель англійської, хореограф, вчитель інформатики.

А взагалі, працюємо над тим, аби у садочку діти почували себе конфортно, як удома.

Вікторія ШМИГОРА