9 жовтня 2019 року Олександру Дмитровичу Яковенку — Людині з великої літери, уважному, турботливому батькові, дідусеві — виповнилось би 90 років. Згадуючи іноді своє минуле, людей, які зустрічалися на моєму життєвому шляху, неодмінно приходжу до висновку: Олександр Дмитрович Яковенко був фігурою знаковою та неординарною, якій притаманні такі чудові риси як професіоналізм, працелюбність, цілеспрямованість, вимогливість, організаторські здібності та прагнення глибоко вникнути у кожну проблему.
Під час роботи завідувачем організаційно-інструкторського відділу Вишгородського райвиконкому у 80-х роках минулого століття мені неодноразово доводилось зустрічатися та співпрацювати з цією прекрасною людиною. Як член виконкому Олександр Дмитрович разом із головою Вишгородського райвиконкому Борисом Синьооком, його заступником Іваном Бурдаком, секретарем Валентиною Ласкаржевською вирішували животрепетні проблеми Вишгорода та Вишгородського району. Мабуть, жодне питання, що стосувалося будівництва чи енергетики, не вирішувалось без його участі. До кожного свого виступу на засіданні виконкому Олександр Дмитрович готувався дуже відповідально: радився та консультувався з фахівцями, звіряючи свої напрацювання та власні думки з тих чи інших питань, гаряче дискутував під час засідань з іншими членами виконкому.
Значну частину свого життя він присвятив енергетиці, будівництву, праці на благо тресту «Південатоменергобуд», незмінним керуючим якого був понад 15 років. І важкій відповідальній роботі він віддавався сповна. Виробничі підрозділи тресту, всесоюзних управлінь «Гідромонтаж», «Гідромеханізація», «Гідроспецбуд», «Гідроелектромонтаж», автотранспортне виробниче об’єднання «Південатоменергобудтранс», завод залізо-бетонних конструкцій, Київське будівельно-монтажне управління активно брали участь у будівництві житла, об’єктів промисловості та соціально-культурної сфери не лише Вишгорода та району, але й ряду віддалених регіонів колишнього Радянського Союзу.
Чи була його доля легкою? Мабуть, ні. Те, що йому довелося винести на своїх плечах, важко переоцінити навіть сьогодні. Чого варте було лише пережити найбільшу в історії атомної енергетики аварію на Чорнобильській АЕС. Я чудово пам’ятаю ті трагічні для держави дні. Чорнобильська трагедія спричинила великі людські жертви та численні хвороби, від яких наш народ ще довго не зможе оговтатися.
Аварія — це майже 5 мільйонів постраждалих від катастрофи та її наслідків. Це близько 10 відсотків території, що зазнала прямого радіоактивного забруднення. Це 160 тисяч людей із 129 населених пунктів, яким довелося залишити рідні домівки та переїхати в інші місця. Це символ «чорного болю» не тільки для нашої країни, а й усього людства.
У статті 16 Конституції України Чорнобильську катастрофу визначено як катастрофу планетарного масштабу, а збереження генофонду українського народу — як обов’язок держави.
Олександр Дмитрович, згуртувавши трудовий колектив тресту та засукавши рукави, самовіддано працював заради ліквідації жахливих наслідків аварії.
Одним із першочергових завдань було прибирання на промисловому майданчику радіоактивних уламків та графіту. Ці надзвичайно складні роботи довелось виконувати підрозділам тресту «Південатоменергобуд»: автотранспортному підприємству, управлінню механізації будівельних робіт та іншим.
Саме на керуючого трестом «Південатоменергобуд» Яковенка О.Д. у перші дні аварії було покладено завдання державної комісії щодо будівництва вертолітного майданчика та доставки сипучих матеріалів, які гвинтокрилами скидали на пошкоджений реактор. Крім того, він організував цілодобову доставку міксерами бетону із заводу залізобетонних конструкцій. Пригадую, як у приймальні райкому партії мені, серед інших відповідальних працівників, довелось чергувати та вести облік кількості доставленого із заводу до місця аварії бетону та відповідно інформувати про виконання робіт Київський обком партії.
Окрім високих професійних якостей, Олександру Дмитровичу були притаманні виняткова порядність, доброта, інтелігентність, доброзичливість, вміння у кожному конкретному випадку знайти єдино вірне та обгрунтоване рішення.
…Високого зросту, вродливий, із сивиною на скронях, вдумливий і розважливий, з легкою посмішкою та міцним чоловічим рукостисканням — саме таким я запам’ятав Олександра Дмитровича Яковенка, Людину-працелюба, Людину-легенду, Людину з великої літери.
Леонід ЛІСОВСЬКИЙ
