24 липня православні Східної Європи вшанували пам’ять однієї з перших святих Київської Русі — рівноапостольної княгині Ольги. Крізь темряву віків важко роздивитися істинний образ цієї жінки, але те, що вона зробила для Русі, заслуговує на її нетлінну пам’ять.
Справжнє її ім’я — Прекраса. А Ольгою її назвав на свою честь свекор — київський князь Олег. Батько Прекраси завідував переправою на Псковщині, тому дівчина з юних років слухала дивовижні розповіді мандрівників про казкову Персію й Індію, Рим і Константинополь, Скандинавію, Німеччину, про звичаї і віру різних народів. Саме її врода, ерудиція, амбітність і вразили серце молодого князя Ігоря. Прекраса-Ольга не була єдиною жінкою язичницького княжича, але завдяки розуму і мудрості стала найкоханішою. Втім, молодій жінці несолодко жилося при авантюрному чоловікові, який наламав чимало дров: невдалі походи на Візантію, затяжні війни з печенігами, бажання перенести столицю Русі з Києва на Дунай та інші прожекти. Але погубила Ігоря жадібність. Збираючи податки по древлянській землі, ненаситний Ігор пішов по другому колу віджимати данину. Волелюбні древляни вибухнули гнівом. Ні, вони не виходили на майдан перед княжим теремом, не палили колеса з воза, а просто спіймали грабіжника у лісовій пущі, нагнули дві берези і роздерли його, мов жабеня…
У ХХІ столітті його долю мало не повторив жадібний Янукович, але, на його щастя, обійшлося без берез…
А перед молодою вдовою виникла проблема, як зберегти особисту свободу і безпеку держави. Адже за тодішніми правилами, переможці, тобто вбивці чоловіка, претендували не лише на київський трон, але й на руку і серце вдови. Помста Ольги древлянам була страшною і по-жіночому витонченою. Вона не могла допустити розвитку сепаратизму, виникнення чогось на зразок ДНР — Древлянської Народної Республіки.
Далі з’явився ще один тривожний виклик: її закляті вороги, воїни-язичники з оточення сина Святослава, прямо нагадали вдові, що вона, як вірна рабиня, має піти за чоловіком у потойбічний світ. Або удавитися, або перерізати собі горлянку, як цього вимагав обряд. Та хоробрі, але тупуваті вояки не на ту напали — Ольга вирішила хреститися, бо християнство заперечувало самогубство. Інший плюс грецької віри — підтримка Русі всемогутньою Візантією. На той час ця супердержава по статусу була подібна нинішнім США. Таким чином, хрещенням у Константинополі Ольга, наречена Оленою на честь матері імператора, зруйнувала всі плани опозиції.
Вдруге київська княгиня їхала до Царграда з глобальними планами. По-перше, вона мріяла отримати від Візантії право на автокефалію руської церкви, як це вже трапилося з болгарською. Саме у 945 році княгиня Ольга першою заговорила про томос! Не Ющенко, не Порошенко, а саме ця мудра жінка. По-друге, вона плекала надію оженити сина Святослава на візантійській принцесі. А це автоматично — його хрещення, війська, а за ними і всієї Русі. Шлюб з донькою імператора неймовірно підняв би престиж Київської Русі. По-сучасному, це рівносильно тому, що наш президент оженився б на доньці Дональда Трампа — Іванці.
На жаль, плани не вдалося реалізувати. Новий і недалекоглядний імператор Костянтин VII Багрянородний не дав згоди ні на церковну автокефалію, ні на шлюб доньки зі Святославом. А даремно, бо міг би мати потужного союзника, або навіть згодом включити Русь до складу імперії. А руська провінція могла б залюбки прогодувати всю Візантію — від Босфору до Єгипту, від Вірменії до Риму.
Складними залишалися відносини й із сином Святославом. Керуючись державними інтересами, вона залізною рукою розлучила його з коханою Малушею, яка нещодавно народила сина Володимира. Рабиню Ольга наказала вислати на задвірки Русі. Святослав не займався державними справами і весь час проводив у військових походах. На прохання матері прийняти християнство, грубо відповідав: «Віра християнська юродство є».
На державному рівні Ольга вирішила найболючішу проблему — упорядкувала податкову систему, яка раніше і згубила її чоловіка. Вона особисто об’їхала всі гради і весі (села) Русі і встановила справедливі розміри данини. Територію нинішньої Московії вона не відвідувала, бо на місці Москви квакали лише жаби, а по гущавині лісів вешталися напівдикі фіно-угорські племена. Ось чому сьогодні у Рашн Федерейшн не виходить приватизувати образ Ольги, як це вони вчинили з Володимиром Хрестителем, Анною Ярославною — королевою Франції та іншими київськими історичними постатями. Ольга була, є і буде київською княгинею, гідною християнкою і мудрим державником.
Володимир Ткач