Всі мої журналістські матеріали про людей і для людей. Я у журналістиці вже 28 років. Так, моя журналістська діяльність – ровесниця незалежності нашої держави.
У далеких 90-х я працювала у Брусилівській редакції радіомовлення Житомирського держтелерадіооб’єднання. А з квітня 2000 року стала автором та ведучою програми «Споживач» на телекомпанії «Київ». Програма «Споживач» була не просто телевізійним проектом, це була можливість для всіх споживачів України поділитися своєю споживчою проблемою та шансом вирішити її. Сотні захищених прав споживачів лежали в основі сюжетів нашої програми. Я вже тоді вела активну громадську діяльність, маючи членство у ВГО «Союз споживачів України», Міжнародній академії стандартизації. Згодом була створена Всеукраїнська газета «Споживач.інфо», яка користувалася популярністю серед усього населення країни.
А з 2005 року, особисто втрапивши в проблему з довгобудом, я почала активно відстоювати права приватних інвесторів — людей, які не очікували від держави вирішення житлових проблем. Ми створили «Асоціацію приватних інвесторів та власників», разом із юристами розробляли механізми юридичного захисту прав цих людей. За нашим прикладом почали відстоювати інтереси приватні інвестори інших недобудованих об’єктів — у Харкові, Тернополі, Одесі та й у Києві. За довгі роки було вивчено досвід багатьох країн світу, розроблено низку законопроектів, впровадження яких унеможливлювало б створення у нашій країні таких «недобудованих афер».
Тому, маючи великий досвід громадської та журналістської діяльності, знання норм законодавства європейських країн у сфері споживчого ринку, маючи підтримку багатьох колег, друзів, споживачів, я вирішила балотуватися у народні депутати. Це рішення виважене та свідоме. Я маю, як для мене, «золоте» правило життя: «Хочеш щоб стало краще, зроби сама!». Саме таким правилом і керувалася у своєму рішенні. Я, маючи здатність до високої працездатності, готова працювати особисто, а не сподіватися на роботу помічників; я готова вивчати законодавчі акти, розробляти зміни, переконувати у їх дієвості. Україна може стати сильною державою у світі, але для цього законодавчий орган — Верховна Рада України — повинна запрацювати по- іншому.
У мене незаплямована репутація, я ніколи не була при владі, навпаки — як ошукана людина, завжди боролася за справедливість, за права людини, зокрема, за дотримання її споживчих прав — споживати якісні та безпечні харчі, отримувати якісні послуги.
Якщо оцінювати ситуацію на окрузі, то можу сказати: деякі мої конкуренти спущені нам згори, як парашутисти, які не знають ні проблем округу, ні як їх вирішувати. Вони розподілені за округами, щоб створити потім у Верховній Раді своє лобі для впливу та збагачення тих, хто ними маніпулює. При цьому використовується модний тренд, мовляв, ми нові, ми молоді, ми чесні, ми все поламаємо і змінимо.
Я також за знищення старої, корумпованої системи влади на всіх рівнях, підтримую реформи, що збирається впроваджувати новий Президент. Водночас вважаю, що народний депутат має добре розбиратися в проблемах округу, знати людей, їхні найгостріші потреби. І основне — окрім свого патріотизму та добропорядності, він повинен мати план дій, бути професіоналом у своїй галузі. Вважаю завданням депутата-мажоритарника писати й удосконалювати законодавчу базу й бути ніби оголеним нервом свого округу — реагувати на несправедливість та кривду, захищати й допомагати людям.
Людям можна задурити голови класними роликами й красивими обіцянками, але що далі? Сидіти у Верховній Раді й служити не громаді, а олігарху, який тебе «ощасливив».
Вірю, ми зможемо побудувати нову Україну для достойного життя в ній кожного з нас.
Щиро ваша Тетяна ШАЛЬМАН
