26.09.2020

Газета Вишгород

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів

Головний інженер з 10-А

Марина КОЧЕЛІСОВА
ФОТО — архів родини Урманових, спеціально для «Вишгорода»

Пам’ятаю його ще зі школи. До Вишгорода я приїхала навесні 1973. Взяли до українського класу, де вивчали німецьку. За місяць перевели в російський, де була англійська. Олег сидів за три парти від мене.
Трохи незграбний відмінник на комсомольських зборах активно не виступав, любив посміятися над вдалим жартом. А під час контрольних так заглиблювався у завдання, що забував про все на світі.
Після 9-го класу виробничу практику ми проходили на ГЕС — і Олег теж. На ГЕСі виявився і його артистичний талант. Коли наш 10-А «давав» там сатиричну п’єcу Маяковського «Баня», вона стала бенефісом Олега Урманова («прозаседавшегося» чинуші). Вже дорослими ми жартували: мовляв, наперед знав, що буде начальником.
Після випускних екзаменів наш 10-А розлетівся по світу. Тривалий час ішли кожен своїм шляхом. Навчання, друзі-однокурсники, власні родини, пошук свого місця у житті, професійний ріст.
Про Олега я знала, що працює на ГЕС. І лише коли почали зустрічатися на круглі дати після закінчення школи, він якось непомітно брав ініціативу на себе. Інженерне мислення випливало у чітких висловах, організаційні здібності доповнював шарм чоловіка, що самореалізувався, має надійний тил — родину та цінує все людське у житті.
Урманов побував у багатьох країнах, та цим не гордився, був простим у стосунках і уважним — колись на власні очі бачила, як у театрі, де зустрілися на передноворічній виставі, чемно пропускав наперед старшого товариша, підтримував і допомагав сісти на глядацьке місце його дружині.
За професійним обов’язком журналіста у ПАТ «УкрГідроЕнерго» та Київській ГЕС бувала не раз. І у музеї історії ГЕС, де Олег Урманов проводив екскурсії. І на греблі та біля турбін, куди чи не щороку злітаються журналісти національних видань, — перевірити надійність споруд під час повені, і Олег Борисович фахово й доступно відповідає на технічні, а інколи й непрофесійні запитання.
Народився Олег Урманов у селищі міського типу Тавакчай Верхньочирчикського району Ташкентської області Узбецької РСР — в інтернаціональній дружній родині.
Мама, Марія Степанівна Чуприна, — родом із Слобожанщини. Характер успадкувала від прадіда — старости села та діда — який усе життя виводив відстаючі господарства у передові.
Закінчила технікум зв’язку, відповідала за зв’язок на фронті. Потрапила у Харківський котел, два роки переховувалася від відправки до Німеччини — на рабську працю.
У 1944, після звільнення Харкова вступила до електротехнічного інституту і по закінченні за направленням працювала на Каскаді Чирчикських ГЕС. Там начальник виробничо-технічного відділу Марія Чуприна зустріла чергового інженера Бату Абдулловича Урманова, який після закінчення Середньоазіатського політехнічного інституту прибув на роботу на тій же гідроспоруді, що й красуня-українка.
Їхній син, першокласник Олег Урманов приїхав до Вишгорода з батьками у 1964 році. На Київській ГЕС потрібні були кваліфіковані спеціалісти. Марія Степанівна працювала начальником ВТВ — заступником головного інженера Семена Ізрайлевича Поташника. Бату Абдуллович, якого друзі звали Борисом, вводив в експлуатацію перший агрегат, працював заступником начальника турбінного цеху. З Київської ГЕС і на пенсію пішли.
Жили в будинках Каскаду ГЕС — у
№ 1 на просп. Молодіжному (нині —
І. Мазепи) до 1970 року, а потім — у буд. № 6 на вул. Будівельників (нині —
Б. Хмельницького). Із 1985 року Олег Урманов мешкає у буд. № 4 на тій же вулиці.
Щодо професії в Олега Борисовича сумнівів з дитинства не було: знав, що буде енергетиком, як батьки. На Київській ГЕС — із 1980 р., після закінчення Київської політехніки (отримав диплом інженера-електрика). Черговий електромонтер, начальник зміни КГЕС, начальник зміни Каскаду Середньодніпровських ГЕС, керівник оперативної служби Каскаду, начальник зміни УГЕ, а з 2002 р. — головний інженер. 2010 – 2013 рр. — директор філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» ПАТ «УкрГідроЕнерго».
Родина Олега Урманова живе у Вишгороді: дружина, донька, зять і онука. Друга половинка Олега, Людмила Кутішенко — приватний підприємець. Донька Анна після НТУУ КПІ й КТЕУ (торгово-економічний університет) працює заступником головного бухгалтера у столичній енергетичній компанії, зять теж у ТОВ НТК «Енпаселектро» — провідним інженером.
Часто зустрічаю Олега Борисовича на вулицях і у скверах Вишгорода. Він терпляче пояснює щось чотирирічній онуці, ніжно-міцно тримає її маленьку ручку
Якщо його запитати про найяскравіші моменти життя, говоритиме насамперед про роботу: реконструкцію та модернізацію ГЕС, створення дієздатного колективу. Говорить не про себе, а про наставників, яким вдячний, про колег. До речі, ще четверо наших однокласників працюють, як у Вишгороді прийнято говорити, «на ГЕС».
Захоплення ж головного інженера ГЕС Олега Урманова після роботи — це спорт (плавання, волейбол, східні єдиноборства). А ще він любить малювати, слухати музику 1970-1980 рр. та читати історичну прозу.
У людях цінує чесність, порядність, дотримання слова, вірність, розум. І всі ці якості є у нього самого. Отакий він, головний інженер з нашого 10-А.
З професійним святом — його та усіх вишгородців, причетних до енергетики!