Сергій ГАФАРОВ, Київська громадська організація “Товариство ветеранів розвідки Військово-Морського Флоту”
6-го жовтня напередодні 75-ї річниці визволення Києва від нацистських загарбників у Національному музеї-заповіднику “Битва за Київ у 1943 році ” було відкрито виставку «Флотський посуд Робітничо-Селянського Військово-Морського Флоту (РКВМФ). 30-40-ті роки ХХ століття».
Ініціатор і керівник проекту – Сергій Гафаров.
Унікальні експонати зібрані членами Київської громадської організації «Товариство ветеранів розвідки Військово-Морського Флоту” (голова – Олександр Мармашен) та пошуковими системами Українського фонду пошуку “Пам’ять” (голова – Михайло Крисько).
Неоціненну технічну підтримку проекту надали Олександр Тарасюк, Володимир Юпатов, Нікіта Шавков, Олег Напрасний, Наталя Напрасна, Роман Ласточкін, Сергій Ковальов, Андрій Діамент, а також Національний музей-заповідник “Битва за Київ у 1943 році”, директор Іван Вікован, заст. директора Тамара Сокіл, завідувач відділу експозиції Ольга Субач, наукові співробітники музею Петро Сенько, Євгенія Середенко, Ольга Гугленко і Олена Мартиненко.
Допомогли фінансами й надали технічну допомогу керівник філії Київської громадської організації «Товариство ветеранів розвідки Військово-Морського Флоту” у Німеччині Олексій Кисліцин.
Графічна обробка фотографій – Надія Хміль.
Виставку можна відвідати за адресою: Київська область, Вишгородський р-н., с. Нові Петрівці, вул. Ватутіна. Їхати від автостанції “Полісся” (площа Т. Шевченка) автобусом №792.
Тел: +380 (4596) 4-51-23, +380 (4596) 32-672
http://battleforkyiv.org.ua
https://www.facebook.com/groups/948724221876336/
Історична довідка:
Посуд, представлений ??на виставці, є довоєнним, 30-х-40-х років ХХ століття. Використовувався в кают-компаніях (їдальнях) і на військових кораблях Робітничо-Селянського Військово-Морського Флоту. Його можна віднести до розряду так званого агітаційного фарфору.
Про завод: Після націоналізації, у 1918 р. підприємство отримало назву Дульовський Державний фарфоровий завод. У 1923 році постановою Центральної комісії з перегляду скляно-порцелянової промисловості Північно-Західних, Північних і Центральних районі, було утворено Об’єднання державних фарфоро-фаянсових фабрик центрального району РРФСР “Центрофарфортрест”, до складу якого увійшов Дульовський завод.
1920-ті роки – найбільш складний період у житті заводу. В першу чергу, це було пов’язано з перебудовою всієї фарфоро-фаянсової промисловості в цілому: спеціалізація фабрик, стандартизація продукції, скорочення асортименту виробів і реконструкція форм. Форми спрощувались, їх основним об’ємом ставав циліндр, ліпний декор зводився до мінімуму, скульптурні деталі виключалися. Крім того, до 1920 р. Дульовський завод, поряд з іншими підприємствами, різко відчуває брак сировини. До революції порцелянова промисловість працювала переважно на іноземній сировині. Фарби, золото, глазурі, емалі привозили виключно з-за кордону. Україна, основний постачальник якісного каоліну, була відрізана від центральних районів у зв’язку з громадянською війною.
У цих умовах гостро постане питання про вирішення сировинної проблеми на державному рівні. Перш за все, здійснюється пошук якісної глини. В результаті поклади кращого каоліну, кварцу і польового шпата було виявлено на Уралі. Ведуться дослідження і в області вітчизняних фарб. Саме на Дульовському підприємстві було створено спеціальну лабораторію, яка вже до середини 1920-х років налагодила випуск фарб і задовольняла попит майже всіх фарфоро-фаянсових заводів.
На Дульовському підприємстві в 30-х – 40-х роках, як і на інших заводах, агітаційний напрямок одержав великий розвиток. Основні теми розпису – атрибути Червоної Армії і Флоту, оборона СРСР. У Дульово виконали початкове завдання – масове виробництво посуду агітаційного характеру, що широко застосовується в побуті.
