Людмила БОЛДИРЕВА, за дорученням членів клубу «Золота осінь»
ФОТО – Лариса КРАДОЖОН, спеціально для «Вишгорода»
Україна – колоритна і неповторна. Її простори настільки широкі, що мало буде й року, щоб побачити все. Але нам, членам клубу «Золота осінь», для цього не треба було об’їжджати всі області. Бо відвідали Музей народної архітектури та побуту, розташований у селі Пирогово неподалік Києва, отримавши можливість познайомитися з історією, культурою нашої багатогранної України.
Ідея створення щодо музею належить Герою України Петру Троньку. Експозицію почали формувати з 1969 року, а відкриття відбулося в 1976-му. Музей має статус державного. Ним опікується Інститут мистецтв, флористики та етнології Національної Академії Наук України.
Схожі музеї є також в Ужгороді, Переяслав-Хмельницькому, Львові та у Рівному. Однак музей у Пирогово — один із найбільших не тільки в нашій країні, а й на всій території Східної Європи. Він розташувався на 150 гектарах, де представлені майже 100 будиночків, 3 дзвіниці, 10 млинів, 3 кузні, сільська школа і більше 320 експонатів народної архітектури, привезених сюди з 25 регіонів України. Кожен експонат — це витвір мистецтва. Деякі налічують більше 300 років, але завдяки правильному догляду ці стародавні споруди прекрасно виглядають і донині.
Загальна довжина екскурсійного маршруту складає 12 км. Це експозиції Полтавщини, Полісся, Карпат, Слобожанщини, Середнього Придніпров’я, Поділля та Півдня. Є ще й дивовижний ландшафтний парк. Смерекові ліси Закарпаття змінюють вишневі садки Полтавщини, пахучі поля Поділля межують із тінистими болотами Полісся.
Кам’яні будинки чудово вписуються в ансамбль білих хатинок із солом’яними дахами і золотистими зрубами. У ХVIII столітті на берегах річок розташовувалися колісні млини, а на несприятливій для забудови місцевості були зведені вітряки.
Тут п’ять дерев’яних церков, яким більше двохсот років. Єдиним інструментом для їх створення була сокира. Церкви діючі, і нині для особливо романтичних пар тут проводять обряди вінчання.
Серед усіх храмів, церков, будиночків, іншої атрибутики нашого народу тут живе дух старовинних легенд і повір’їв… На дорогах Пирогово немає асфальту, лише пісок. І то недарма. Адже із асфальтом місцевість не була би такою живою.
Нам було цікаво заходити у будиночки і оглядати речі, якими щодня користувались наші пращури. У садибі онуки старшого брата Тараса Шевченка зберігаються особисті речі та фотографії, які належали сім’ї Кобзаря. Біля кожного помешкання, як і водилося здавна, охайно висаджені квіти.
На території музею є й корчма, яка приваблює відвідувачів своїми незрівнянними ні з чим ароматами споконвічних національних страв та пропонує спробувати справжню українську горілку. І, стомившись, ми сіли перепочити та перекусити їжею, яку брали із собою.
… Пирогово — надзвичайно цікаве і захоплююче місце. Словами не передати, скільки емоцій ми отримали від цієї подорожі! А головне — ніби відчули щирість і тепло душі наших предків!..
Згадалися слова Олександра Довженка про українську хату: «Мені жаль розлучатися з тобою. В тобі так гарно пахло давниною, рутою-м’ятою, любистком, і добра щедра піч твоя пахла стравами, печеним хлібом, сушеними яблуками і сухим насінням… А на покутті, понад столом, Бог у срібних шатах, і Шевченко, і козак Мамай…»
…Члени клубу «Золота осінь» щиро дякують керівнику клубу Тамілі Орел за цікаву, змістовну подорож, а Роману Буковському — за наданий транспорт.
