Валентина ЯКОВЕНКО
ФОТО – автор, «Вишгород»
Надворі мете сніг, морозець пощипує щічки, вихідний, але дітвору це не зупиняє – вона поспішає до школи на майстер-клас – творити власну писанку. Ще б пак, адже майстриня, щоб навчити цьому, подолала значно довший шлях…
Леся Турукіна працює в Центрі дитячої та юнацької творчості міста Василькова, вона – керівник Зразкової школи писанкарства. Виконала понад 10 тисяч різних писанок. Її роботи є в музеї м. Коломия, у численних приватних колекціях не лише в Україні, а й за кордоном. Майстриня вже понад 25 років відроджує писанкарство, бере участь у виставках, фестивалях, семінарах, проводить майстер-класи для дітей і дорослих.
На запрошення президента Благодійного фонду «Святої Ольги», радника міського голови Володимира Малишева вона вже п’ятий рік поспіль приїздить до нашого міста, щоб поділитися своїми знаннями з юними та дорослими вишгородцями. Цього разу її майстер-клас проходив у Вишгородській ЗОШ № 1. І незважаючи на вихідний день, у заході активну участь взяли і директор школи Олег Тимченко, і його заступники Галина Петрук, Тетяна Солонікова, і вчитель Лідія Шкурко.
А зібралися на майстер-клас хлопчики й дівчатка з багатодітних родин. Вони уважно спостерігали за тим, як В. Малишев з настоятелем храму св. Володимира о. Богданом Николиним прилаштовували на класній дошці прапор України, привезений від бійців зі Сходу, з побажаннями усім миру і добра, з подяками вишгородцям за моральну підтримку і волонтерську допомогу.
О. Богдан – теж волонтер, а нині він прийшов, аби благословити всіх на добру справу. Адже писанка – один із символів Пасхи, яку цього року відзначатимемо 8 квітня. «Це свято – із усіх свят, диво – із усіх див! – сказав о. Богдан, нагадавши походження Великодня. – А через писанки ми намагаємось догодити Богові, зробити цей величний день красивим. Разом із тим, слід підготувати й душі, очистити їх покаянням. Адже Бог хоче нас бачити милосердними, люблячими. Бо Він Сам є Любов».
Дружина міського голови Марина Ступник – спонсор і безпосередній учасник майстер-класу разом із донечкою Каріною третій рік поспіль, зазначила, що доєднатися до національної культури, навчитися новому – то є добра справа, і побажала всім натхнення й гарного настрою.
А це необхідно. Адже писанка і твориться з тим, щоби вкласти в неї свою любов, своє прагнення зробити світ кращим, аби й родині велося добре і в господі все було гаразд.
«З такими думками творили писанку століття тому, так робимо і сьогодні, так буде й через багато літ. Адже загальнолюдські цінності і бажання залишаються незмінними. Кожен хоче добра, здоров’я, достатку своїй родині, миру на землі», – вела розповідь Леся Турукіна.
А далі під керівництвом майстрині з допомогою олівця, писачка, воску, свічечки і фарб своє маленьке, але безмежне диво створювали Аріана й Артем Ніколини, Степан і Соня Анохіни, Галина Петрук зі своєю онучкою Аріною, Софійка Санжара і всі, кому пощастило потрапити до цього гурту.
Дорослі спостерігали за дитячою роботою – як учитель фізики Лідія Шкурко (в той же час вона не могла не похвалитись старанно виконаними творчими роботами учнів 2-В класу – портретами Кобзаря до дня його народження) і багатодітна мама Тетяна Санжара, що вперше з донькою на такому заході. «Я в захваті! – не приховувала емоцій. – Як добре, що діти мають можливість розвиватися, навчатися новому! Це для них – чергове відкриття світу і своїх можливостей, які насправді безмежні!».
… У кожного вийшла своя неповторна писанка. У свято Великодня і в усі дні наступні вона буде оберегом у домі, випромінюватиме світло і добро.
За науку казали гарні слова майстрині, а Володимир Малишев вручив їй подяку від мера міста Олексія Момота за високу майстерність, примноження національних традицій, оригінальну й самобутню творчість, тонке розуміння прекрасного.
…Разом смакували солодощами, смачним узваром, про які подбала Марина Ступник. А тим часом і сніговій втихомирився.
Не дивлячись на зимову погоду нинішнього березня, все одно кожен день наближає світлий Великдень.
