Image00001

Володимир ТКАЧ

Книга Рекордів України — досить цікава і пізнавальна річ. Читаєш і диву даєшся, наскільки щедра талантами наша земля. Чого тільки немає на сторінках цієї книги: досягнення в царині винахідництва, спорту, культури. Але в розділі «Мистецтво» я не знайшов рекордів від майстрів плетіння, бо ремесло складне і важке. Втім, цю прогалину вже є кому заповнити. Це наш земляк, «академік» вузликових наук Станіслав Рудич.
Напередодні Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва Станіслав Миколайович завітав до редакції з величезними пакунками. І що там? — поцікавилися ми.
— Велосипед… — загадково посміхнувся Станіслав.
Рудич не жартував. За п’ять хвилин перед нами постав зібраний сплетений велосипед розміром у натуральну величину як, скажімо, «Україна» чи «Мінськ». Умілець максимально відтворив «залізного коня» шнуруванням. Якщо металева рама у велику пустотіла, то й тут вив’язано отвір. Мало того, колеса крутяться, знімаються, педалі розбірні, а велика зірочка поєднана із заднім колесом ланцюжком, який лежить на зубцях. Диво та й годі!
У творчому доробку Станіслава Рудича — найрізноманітніші плетені вироби: цап-відбувайло, корито — годівниця хабарників, триметрова кобра, тюльпани, полуниці, калина, гриби, дельфін і русалка, десятки інших дотепних звірят, атрибутів і символів. Давно вже проситься персональна виставка цих унікальних робіт, але Станіслав — надто скромна людина і не переймається славою народного умільця.
Маючи вільне надвечір’я, добросовісно пошерстив по Інтернету сайти подібних майстрів по країнах СНД. Скажу як на духу: подібних Рудичу — не знайшов! Є в Білорусі один чоловічок, але йому до нашого земляка — як до Мінська рачки. Без образ, сябро! Росія теж демонструє плоскі примітивні макраме. Словом, я полишав світову павутину з почуттям гордості за наші таланти.
Якщо зустрінете Станіслава Рудича — нехай покаже руки. Пальці — у грубих мозолях від тисяч туго затягнутих вузлів, десятків (!) кілометрів сплетених шнурів, математично розрахованих до міліметра, бо інакше вийде казна що.
Дрімаючи на дивані перед теликом, можна задатися питанням: «А для чого це йому?». Відповім за майстра: для душі! Так як і різблярам по дереву, гончарам, ковалям, вишивальницям і художникам. Це те, що живить людину світлою енергією.
Ну, а як же велосипед? Коли ми його побачимо вже у готовому вигляді і подамо до Реєстру національних рекордів? Станіслав Миколайович планує це зробити до новорічних свят, бо треба переробити переднє колесо, вив’язати низку дрібних деталей, тобто зробити без поспіху, як належить. На велосипед з брендом «MADE IN VYSHGOROD» споглядатиме вся Україна, а там шлях і до Гіннеса. Вірю і сподіваюсь.

Image00002