trofim

Вікторія ШМИГОРА

27 жовтня на сайті Служби безпеки України з’явилась шокуюча інформація, яка викликала чималий резонанс не лише серед вишгородців. Адже менш, ніж за півгодини, її підхопили понад сорок інформаційних ресурсів. Не залишилось осторонь і «диванне» військо. При чому, останні не скупились на «компліменти» і особливо не добирали слів… І, як кажуть, понеслось: «…заступника Вишгородського міського голови затримано за зберігання та розповсюдження наркотичних речовин та за розкрадання бюджетних коштів!..»
У повідомленні прес-служби СБУ йшлося про те, що у приватній столичній та орендованій у Вишгороді заступником міського голови квартирах оперативники спецслужби вилучили кокаїн, амфетамін та марихуану і, нібито, раніше були задокументовані спроби реалізації посадовцем наркотиків.
Заступнику міського голови оголошено про підозру за ст. 307 (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів) та ст. 309 (те саме, але без мети збуту) Кримінального кодексу.
У спецслужбі не зазначили, чи затримали посадовця, та не називали його імені. Також було повідомлено, що спецслужба встановила, що чиновник спільно зі службовцями міськради крали бюджетні кошти, виділені на ремонти житлових будинків міста. І вони (прізвища та імена не були вказані) підозрюються в тому, що до актів приймання виконаних робіт у 2016-2017 роках вносили завищені дані про обсяги та вартість ремонтів. Частину виділених з бюджету коштів зловмисники перераховували на рахунки фіктивних підприємств і привласнювали. Зазначено, також, що під час обшуків у фігурантів справи вилучили фінансово-господарську документацію та електронні носії інформації, які підтверджують факт незаконного заволодіння держкоштами. Повідомили і про відкрите кримінальне провадження за ст. 191 ККУ (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем).
Згодом з’ясувалось, що мова йшла про Трохима Іванова — заступника Вишгородського міського голови з гуманітарних питань:
У суботу, 28 жовтня, Вишгородський міський голова Олексій Момот скликав прес-конференцію та прокоментував ці повідомлення:
«Цю інформацію після опублікування підхопили миттєво, і протягом 12 хвилин її розмістило чимало інформаційних сайтів. У мене закрадається думка, що це інформаційний вкид. При чому, подія подається, ніби мого заступника затримали вчора. По факту це відбувалось два місяці тому.
7 вересня у Вишгородську міську раду завітали співробітники Служби безпеки України Київської області, прокуратура, поліцейські. Показали ухвалу на проведення обшуку у кабінеті мого заступника, ухвалу суду про доступ до інформації, тимчасовий доступ до документів. По звинуваченню, нібито, Трохима Іванова в розкраданні бюджетних коштів. Мова йшла, як потім уже з’ясувалося, про міську програму «Теплий під’їзд» (заміна вікон у під’їздах).
Я відразу запитав слідчих, яке відношення має мій заступник до даної програми? Адже питаннями благоустрою та житлово-комунальною сферою займається Ігор Свистун. А сфера діяльності Трохима Сергійовича – гуманітарна та організаційна — організація свят, питання дитячих садочків і таке інше.
До речі, нещодавно у компанії, яка виконує роботи із заміни вікон, була комплексна перевірка Управління захисту економіки. Ця компанія має гарну репутацію. У неї більше 10 років досвіду роботи у будівництві. Кожне вікно, кожен проект пройшов державну експертизу. У мене враження, що хтось чи з прокуратури, чи зі Служби безпеки взяв старі матеріали, які пройшли перевірку, і нічого там не знайшов. І це все було лише для того, аби провести обшуки і щоб напевно щось таки знайти.
З розвитком подій ми починаємо розуміти, що саме. Їм потрібен був привід, для того, аби написати, що це пов’язане з Трохимом Сергійовичем. Хоча його відношення до заміни вікон нічим не підтверджується з матеріалів справи. У новині, яку викинули на сайті СБУ 27 жовтня, також зазначалось, що нібито до розкрадання бюджетних коштів причетні інші працівники міської ради. Ні імен, ні прізвищ. Це для нас ще одна загадка. Адже нікому підозру не оголошували і до правоохоронних органів нікого не викликали. Під час обшуку кабінету Трохима Сергійовича правоохоронці нічого не знайшли. І взагалі, всі ці події наштовхують на думку, що просто був необхідний привід для проведення обшуків і для створення такого інформаційного, скажімо так, приводу».
На прес-конференції був і «затриманий» за інформацією, що напередодні лунала з екранів телевізорів та Інтернет-ЗМІ, Трохим Іванов. Який насправді не затриманий. Він розповів, що передувало цїй інформації та поділився своїми припущеннями щодо, погодьтесь, досить важких обвинувачень на його адресу:
«Абсурдні, «чорно-піарні», замовні кампанії останнім часом стали помітною частиною політичного життя. Напередодні цього вкиду, у середу, 25 жовтня, через те, що було пошкоджено обладнання системи «Рада», не відбулася сесія Київської обласної ради. Так склалось, що я в Київській області, після Ганни Старикової, займаю високу посаду держслужбовця. Очевидно, деякі політичні «друзі-конкуренти» поставили завдання за будь-яку ціну дискредитувати політичну силу, позиції якої набувають дедалі ширшого сприйняття та підтримки в українському суспільстві.
Дійсно, правоохоронці проводили обшуки у мене вдома, на зйомній квартирі, у робочому кабінеті та кабінеті мого політичного керівника. Але відбувалось це 7 вересня, тобто практично два місяці тому. Проводили їх, м’яко кажучи, із порушеннями. Не було допущено ні моїх адвокатів, ні довірених осіб. Квартиру, де ми проживаємо з родиною, обшукувало чотири слідчих. Тобто, вони прийшли і розійшлися по трьох кімнатах. На той час у квартирі знаходилась дружина з маленькою дитиною. Зрозуміло, що проконтролювати обшуки вона не могла, бо, по-перше, це для неї був шок, а, по-друге, фізично бути водночас у різних місцях неможливо. Понятих також привезли з собою. Така ж ситуація і з орендованою квартирою. Власниця квартири також фізично не змогла проконтролювати процес обшуку.
З приводу обшуків, я був спокійним, бо знав, що закиди про якісь наркотичні засоби — безпідставна нісенітниця. І уявіть мою реакцію, коли правоохоронці «знайшли» те, чого у мене не було. Я впевнений: що підкинули, те і знайшли.
Щодо закидів у розкраданні бюджетних коштів — це ще одна порція бруду, від якого просто уже бридко. Якось не в’яжеться. Я відповідаю виключно за гуманітарні питання, тому моїх підписів на жодних документах, які стосуються житлово-комунальної сфери, просто не може бути.
20 жовтня мене викликали до слідчого Голосіївського відділку поліції, де повідомили про підозру за статтями 309 ККУ (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту) та 307, частина перша. Вручили результати експертизи, де зазначено, що у великих пакунках (які зображені на фото, що облетіли практично усі сайти новин), вміст наркотичних речовин 0,2 грама (!). Тобто, там взагалі незрозуміло що.
Повернемось до суду. Я отримав підозру. Судове засідання призначили на 10-ту ранку 23 жовтня. Прокуратура подала подання щодо застосування запобіжного заходу, а саме — тримання під вартою. Але жодних спроб переховуватись я не робив і не збираюсь робити. Навпаки, я всіляко намагався розібратись у цій неприємній для мене ситуації, бо понад місяць після обшуків не отримав жодної звістки від слідчого. Зрештою, суд зобов’язав внести заставу протягом п’яти днів. Після чого я поїхав на роботу. Можливо, когось розчарую, але ніякого затримання і кайданок не було.
І ось, через кілька днів СБУ публікує інформацію про те, ніби мене затримали. Мені ця ситуація дуже нагадує події, що сколихнули Вишгород півтора роки тому, про безглузді спроби інкримінувати звинувачення у хабарі міському голові Олексію Момоту.
У перспективі, думаю, цю справу затягуватимуть. Однозначно, цим брудом неодноразово ще смакуватимуть «доброзичливі» опоненти….
Все це відволікає, емоційно вимотує і змушує витрачати час і не на роботу, а на відновлення сил і роз’яснення правди.
На жаль, ми живемо у таких реаліях. Лише одиниці тебе підтримають, назажаючи на плітки і ризики для своєї репутації або популярності. Командна гра є ключовим, але часто недосяжним завданням через особисті амбіції та хронічну нестачу часу й зусиль».