Image00002

Героїзм і жертовність українців в битві за Дніпро восени 1943 р. (до 73-річчя вигнання нацистів з України і до 74-річчя звільнення Києва від німецько-нацистських загарбників)

В’ячеслав ІВАНОВ, науковий співробітник Національного музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 р.»

В ці дні жителі Київщини і Вишгородського району відзначають чергову річницю звільнення від нацистської окупації, яка продовжувалася 778 днів (19 вересня 1941 р. — 6 листопада 1943 р.), окрім того, країна вшановує пам’ять про події 28 жовтня 1944 р., коли в результаті успішної Карпатської наступальної операції Україна була остаточно звільнена від нацистських окупантів.

 Говорячи про європейський вибір України ми не маємо забувати і про протистояння українців з тоталітаризмом і націоналізмом, згадуючи сторінки історії, пов’язані з форсуванням Дніпра і визволенням Києва і Київщини 74 роки тому, оскільки ця сторінка є і частинкою не тільки європейської, але й світової історії.

27 жовтня на меморіалі «Героям Лютізького плацдарму» у с. Нові Петрівці, до Пам’ятника воїнам — визволителям та пам’ятника Невідомого солдату на території Національного музею — заповідника «Битва за Київ у 1943 році» в знак вшанування подвигу воїнів — визволителів поклали квіти голова Новопетрівської сільської ради Радіон Старенький, секретар ради Світлана Костюк та представники сільської ради, Василь Яковенко, головний лікар Новопетрівської районної лікарні, Іван Вікован, директор Національного музею — заповідника «Битва за Київ у 1943 році та працівники музею.

Наступ Червоної Армії з метою звільнення столиці Радянської України мав не тільки символічне, але й політичне значення. Для керівництва союзної антигітлерівської коаліції Сталіну треба було показати, що відтепер, після перемоги під Курськом, СРСР здатен не тільки завершити звільнення своєї території від нацистською окупації, але й розпочати військові операції проти нацистів та їх союзників у Центральній та Східній Європі. Зрозуміло, що на людські втрати, особливо серед українців, вождь не зважав, вважаючи їх, так само як інших громадян Радянського Союзу, гвинтиком в гігантському механізму червоної більшовицької тоталітарної машини. Цим власне, і пояснюється велика кількість втрат, протягом вересня — жовтня 1943 р., коли радянськими військами були захоплені 23 великих плацдарми на правому березі Дніпра, 9 з яких належало військам 1-го Українського фронту, які до речі, займали найбільші з них — букринський і лютізький, як на півдні, так і на півночі від Києва.

Німецько-нацистські війська, очолювані генералом-фельдмаршалами Е. фон Манштейном та Е. Бушем нараховували близько 500 тис. солдат і офіцерів, які створили щільну оборону на ділянці фронту від Київщини до р. Молочна на Донеччині. Як писав у своїх спогадах маршал Радянського Союзу В. І. Чуйков, командувач радянськими військами на запорізькому напрямку: «Лінія по Дніпро стала основою німецького Східного ваду. Якоюсь мірою ця назва відображала фактичний стан речей. Дніпро був зручний для створення міцної лінії оборони…Перед нами пролягала серйозна оборонна лінія. Створювалася вона заздалегідь і ретельно». Правий берег Дніпра не дозволяв Червоній Армії маневрувати, щоб нанести удару по нацистським військам з флангів, на ці і робив ставку Гітлер і його очільники в своїх стратегічних планах запеклою обороною зупинити радянські війська і виграти конче необхідний Третьому рейху час. Вогневу підтримку німцям надавали понад 6 тис. гармат та мінометів, близько 400 танків та штурмових гармат, більше ніж 660 бойових літаків. Війська 1-го Українського фронту могли наступати тільки в надзвичайних умовах, враховуючи ще той факт, що наступ проводився пізньої восени 1943 р., коли німці також вивезли, або знищили весь врожай і угнали усю худобу до свого тилу на Правобережжі.

Зауважимо, що у складі вояків 1-го Українського фронту, понад 60-70 % були так звані «чорносвиточники», тобто необстріляне, молоде поповнення з окупованих раніше німцями Лівобережної України. І хоча у технічно наступаючі частини Червоної Армії переважали супротивника (7 тис. гармат і мінометів, 675 танків та САУ, понад 700 бойових літаків), за рахунок місцевості, істотна перевага була на боці ворога. Але у вояків Червоної Армії, серед яких було чимало українців, існувала беззастережна перевага — вони звільнювали свою землю від нацистських окупантів, патріотизм і любов до Батьківщини — ось рушійні сили Перемоги, яку поклали на вівтар червоноармійці. І командування Червоної Армії, в більшості, очолювали етнічні українці, або вихідці з її території: генерал-полковник К. С. Москаленко, генерал-лейтенант П. Ф. Жмаченко, І. Д. Черняхівський, П. С. Рибалко, С. Я. Красовський, С. Г. Трофименко та інші.

Демонструючи чудеса хоробрості, під пекельним і щільним вогнем супротивника, війська 1-го Українського фронту наводили переправу через ріку. О 8 годині 3 листопада 1943 р. потужні залпи реактивної артилерії сповістили про початок артилерійської підготовки. Сила і міць її були настільки ефективні, що піхота і танки, які рушили в атаку, протягом 2 км не зустрічали противника. Отямившись від нанесеного удару, нацистські війська почали чинити запеклий опір.

У другій половині дня німецькі збройні сили провели перші контратаки. Втім, наприкінці першого дня наступу частини 38-ї армії прорвали першу лінію оборони на фронті до 10 км і просунулися углиб від 5 до 12 км. Прорив, як ми бачимо, відбувся, але якою ціною! За цим, дійсно, не постояли. Віктор Астаф’єв, у своїй книзі згадував, що: «Густо плавали у воді трупи з виклюваними очима, що почали розкисати, з обличчями, які пінилися, ніби намилені, розбиті снарядами, мінами, зрешечені кулями. Сапери, яких послали витягувати трупи з води і ховати їх, не вправлялися з роботою — надто багато було вбито народу... А потім за річкою ж продовжувалося згрібання трупів, наповнювалися людським місивом все нові й нові ями, проте багатьох і багатьох полеглих на плацдармі так і не вдалося відшукати по балках, поховати. … Ми просто не вміли воювати. Ми залили своєю кров’ю, завалили ворогів своїми трупами». І дійсно, форсування Дніпра проводилося ціною великих втрат, хід операції визначався непродуманістю і бажанням догодити кремльовському керівництву.

Провал Дніпровської повітряно-десантної операції восени 1943 р. і запеклі бої на Букринському плацдармі лише переконали радянське командування в необхідності звільнення Києва з Лютізького плацдарму остаточно. Тому саме 3-тя гвардійська танкова армія П. С. Рибалка вводиться в бій з завданням прорватися на святошинське шосе.

Завдяки вмілому командуванню одного з найкращих командирів армії Рибалка К. Ф. Сулейкова, внаслідок вдало організованої і проведеної нічної атаки, до ранку 5 листопада 1943 р. танкісти 3-я гвардійської танкової увірвалися до Києва, звільнивши Святошин від ворога, перерізавши водночас стратегічне шосе Київ — Житомир і закриваючи тим самим, німцям шляхи для відступу і можливості евакуації столиці.

Близько 4 години ранку 6 листопада 1943 р. червоний прапор був піднятий над будинком Раднаркому УРСР. Це означало, що місто було остаточно під контролем Червоної Армії. Жахи понад 800 днів нацистської окупації, Голокосту, голодомору, депортацій населення міста до примусових робіт до Рейху, епідемій, нарешті, скінчилися.

Логічним завершенням битви за Дніпро восени 1943 р. стало звільнення Києва від нацистської окупації.

Ціною величезних втрат, завдання, які стояли перед радянськими військами були виконані, тим самим створені умови для звільнення решти території України від німецьких нацистів.

Війська показували приклади мужності, хоробрості, відданості, героїзму, жертовності, народжувалося воєнне мистецтво Червоної Армії в боях проти гітлерівської Німеччини та її сателітів.

Вояки демонстрували навченість та майстерність, втім не будем забувати і про великі, можливо, навіть, злочинні, огріхи командування, яке діяло в дусі сталінської тоталітарно-репресивної машини, яка абсолютно не цінувало людське життя. Велика пошана і честь усім загиблим за Україну воякам, які відважно билися в битві за Дніпро і звільнювали столицю України від нацизму.

Image00001

Image00003

Image00004

Image00005

Image00006

Image00007

Image00008

Image00009

Image00010

Image00011

Image00012

Image00013

Image00014