Розмовляв Володимир ТКАЧ
Політика міжнародних зв’язків Вишгородської міської ради останнім часом зосереджена на західному напрямку. На жаль, зараз партнерські зв’язки з російськими містами Бєлгородом і Суздаллю заморожені.
Але вишгородські дипломати часу дарма не втрачають. Про візит нашої делегації до міста-побратима Айхенау у своєму інтерв’ю вже розповів міський голова Олексій Момот. Сьогодні ж про перспективи європейського напрямку поділився своїми думками Трохим Іванов, заступник міського голови, відповідальний за гуманітарну сферу.
— Трохиме Сергійовичу, враження від Баварії — незабутні. Вам як людині, близькій до спорту, що найбільше впало в око?
— Здоровий спосіб життя німців. Спортивна інфраструктура Айхенау дозволяє займатися фізичною культурою, оздоровленням – усім категоріям населення. Невелике місто буквально нашпиговане стадіонами, спортмайданчиками, басейнами, тренажерними залами, фітнес-клубами, полями для гольфу і т. д. По німцях помітно, що там панує культ здорового тіла. Там не в пошані паління, алкоголь, наркотики, бо це ознака дурного тону і низької культури. І це стосується, здебільшого, усієї Європи.
— Айхенау, як і вся Німеччина, – футбольне місто. Яка співпраця на цих теренах досягнута у ході візиту?
— Ми визначилися, що необхідно заснувати міжнародний юнацький футбольний турнір. У ньому братимуть участь муніципальний футбольний клуб «Айхенау», вишгородська «Чайка», і виявили бажання італійці з м. Бурдіо.
— Італійці? Це цікаво.
— Вони — побратими міста Айхенау. Перший турнір відбудеться у Вишгороді, на стадіоні «Енерегетик». Ми хочемо, щоб іноземні спортсмени проживали у вишгородських родинах, спілкувалися з людьми і повезли додому реальні враження від побаченого в Україні. Це і є народна дипломатія.
— Трохиме Сергійовичу, а чи не долучити до цієї «Ліги Європи» й інші міста-побратими, скажімо, футбольні клуби з польського Вишкува, естонського Раквере тощо?
— Є така думка, але до цього нам потрібно провести переговори з адміністраціями цих міст. Я впевнений, що нашу пропозицію вони підтримають.
— У своєму інтерв’ю Олексій Момот говорив, що мер італійського міста Будріо висловив бажання встановити партнерські зв’язки з Вишгородом. Наскільки це реально?
— Все залежить від доброї волі адміністрацій міст. На моє глибоке переконання, така співпраця піде лише на користь Вишгороду. Будріо — це місто з населенням близько 18,5 тис. чоловік за 16 кілометрів від Болоньї — адмінцентру регіону Еміпія — Романія. Місто дуже старовинне, зі своїми неповторними традиціями, римською архітектурою. Щороку влітку у Будріо відбувається народний фестиваль. Ми можемо демонструвати італійцям свої досягнення у галузі культури, мистецтва і спорту. Я вільно володію італійською мовою, тому докладу всіх зусиль, щоб наше співробітництво було плідним. Головне — італійці хочуть щиро дружити. А для дітей Вишгорода це гарна можливість помандрувати країнами Європи, побачити світ. І це чудово, бо саме діти – це наше майбутнє.
— Не можу не запитати про партнерство з російськими містами-побратими Бєлгородом і Суздалю. В якому стані наші взаємовідносини?
— На офіційному сайті м. Бєлгорода є інформація про Вишгород: наша адреса, телефони приймальні міського голови Олексія Момота. Є також інформація про інші українські міста-побратими — Харків і Прилуки. Де-юре зв’язки зберігаються, але де-факто їх немає. Дуже прикро визнавати, але нинішня політична ситуація заважає адекватній народній дипломатії. Ця війна – «камінь у городі», як у Росії, так і в нас. Не дивлячись на всю пропаганду проти нашої країни зі сторони Росії, страждають люди, розлучаються сім’ї, сваряться друзі, руйнується кропітливо створена система адміністративних взаємовідносин. Наша мета була об’єднати маленькі міста, що зберігають недоторканим культурні надбання народів, поділитися досвідом, наповнити дітей розумінням того, що світ величезний та відкритий для них. Тому, все, що зараз ми спостерігаємо, – є жахливою помилкою, що виникає з павутиння політичних інтриганів, яким байдуже до життя пересічних людей, маленьких міст.
— Тобто, сьогодні ми дивимося «на Захід»?
— Ми працюємо для блага нашого міста. І чим більше міст-побратимів, тим сильніше наше об’єднання. Ми не можемо зупинятись, коли так багато подолали!
