Валентина ЯКОВЕНКО
ФОТО – автор, «Вишгород»
У День міста Олексій Момот зустрівся з гідроенергетиками – ветеранами Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС. Анатолій Наумов – кавалер ордена Трудового Червоного Прапора, відмінник енергетики України, Володимир Сидоров – будівничий кількох електростанцій, машиніст крана, нагороджений орденом Леніна, Олександра Лихацька – орденом «Знак пошани», Костянтин Вощинський – заслужений енергетик України, почесний працівник ПАТ «Укгідроенерго» (його трудовий стаж в енергетиці – 61 рік), на жаль, не змогли прийти на зустріч за станом здоров’я. Орденоносці Леонід Рудько, Володимир Журавський, Павло Баранов були раді зустрічі одне з одним і з міським головою.
Павло Олексійович Баранов будував Кременчуцьку ГЕС, потім Київську. Пройшов шлях від слюсаря до начальника турбінного цеху. Трудовий стаж на підприємстві «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» – 46 років. Із них три роки – у Сирії, на експлуатації Євфратської ГЕС. Має орден «Знак пошани», ветеран праці, почесний енергетик України та ПАТ «Укргідроенерго». Сьогодні – голова ради ветеранів Каскаду та управління ПАТ.
Леонід Григорович Рудько 44 роки працював у дирекції Каскаду, заслужений енергетик України (це звання отримував від президента держави), почесний працівник ПАТ «Укргідроенерго». Має орден «Знак пошани». На заслужений відпочинок пішов у 72 роки.
Володимир Данилович Журавський – почесний працівник ПАТ «Укргідроенерго», нагороджений орденом «Знак пошани», інженер-геодезист. Працював на спорудженні майже всіх гідроелектростанцій України та Чорнобильської АЕС. За плечима – 58 років стажу. На Каскаді працював до 2011 року.
У бесіді за чашкою чаю перед ними, мабуть, пролетіло ціле життя. Адже згадали, як вони молодими, сповненими надій майже 60 літ тому приїхали за комсомольськими путівками до Вишгорода на всесоюзне будівництво Київської ГЕС. І відтоді прожили всі наступні роки в цьому місті, яке самі й розбудовували і яке стало рідним уже для їхніх дітей та онуків.
Міський голова дякував каскадівцям. І не лише за їхній візит у цей святковий для міста день, а за все, що залишили вони у спадок наступним поколінням. «Ми не можемо відмахнутись від історії. І хоча живемо в іншій державі, все ж нове будуємо на підгрунті, залишеному нам у спадок від батьків, від того часу, коли люди за чесний труд отримували від держави квартири, а їхні діти – міцну безкоштовну освіту», – зазначив мер.
«Вами пишається Вишгород. І приємно, що міський голова – молода людина, з такою повагою ставиться до тих, хто будував місто, в якому він сьогодні мер, – зазначив радник міського голови, президент Благодійного фонду «Святої Ольги» Володимир Малишев, звертаючись до енергетиків. – А ви частіше одягайте свої нагороди. Це ваша доблесть і доблесть нашого міста енергетиків. Ви – його золота серцевина!»
Так, саме завдяки Київській ГЕС, тим, хто її споруджував, Вишгород із невеличкого села перетворився на місто. Адже, як згадували під час зустрічі енергетики, місце для житла будівничих ГЕС спочатку планувалося в районі Дніпровської водозабірної станції (ДВС). Вже й топографічну зйомку було зроблено. Але начальник будівництва не погодився: щоб звідти перевозити на роботу людей, потрібен був цілий парк машин, а це – великі додаткові витрати та незручності. Тож і встановили тимчасові житла у Вишгороді на воді – брандвахти, а згодом збудували бараки на «Берізках»…
Та, завершивши роботу, більшість будівничих ГЕС не захотіли залишати Вишгород. Ось і є тепер місто-сад…
Каскадівці відзначили позитивні зміни в його благоустрої, а міський голова поділився своїм баченням найближчого майбутнього. Це, насамперед, об’єднання громад в одну потужну й міцну: «Об’єднавшись, ми станемо сильнішими та заможнішими».
