31.07.2021

Газета Вишгород. ONLINE

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів. ONLINE

Борисоглібська святиня — найдорожча окраса міста

 BnG

Трохим ІВАНОВ, заступник Вишгородського міського голови

Щороку 6 серпня ми відзначаємо визначну дату в історії Вишгорода — День пам’яті благовірних князів Бориса і Гліба. Згадаємо ті часи та історію будівництва храму свв. Бориса і Гліба.
Борисоглібський храм у Вишгороді побудований у XII столітті на місці давньоруського городища на святій Ольжиній горі, у 1030 році на місці згорілої церкви св. Василія Великого князем Ярославом Мудрим. За його правління відбулася важлива в історії православної церкви подія: відкриття цілющих мощей свв. страстотерпців Бориса і Гліба, убитих Святополком Окаянним у 1015 році.
На місці зношеного дерев’яного храму князь Ізяслав Ярославович побудував одноглаву кам’яну церкву, яку освятили 20 травня 1072 року за участю київського митрополита Георгія, ряду інших архієреїв і київського чернецтва й урочисто внесли в неї мощі братів Бориса і Гліба.
У 1075 році на місці цієї церкви князь Святослав Ярославич (онук Ярослава) заклав новий кам’яний храм Бориса і Гліба.
До 1080-1090 років храм побудували, але його верх зруйнувався і був відновлений князем Олегом Святославичем. Церкву освятили 1 травня 1115 року в присутності великого князя Володимира Мономаха. З цього часу вона неодноразово згадується в літописах до періоду монголо-татарської навали.
Як скоро на місці зруйнованої кам’яної церкви була побудована нова і скільки церков було протягом 400 років після руйнування — відомо мало. До другої половини XVI століття Борисоглібська церква, мабуть, була запустіла і зруйнована, як і сам Вишгород.
Пустка на місці церкви належала Межи-
гірському монастирю і була разом із ним передана у володіння коронному писарю Е. Висоцькому (про що збереглися грамоти короля Сигізмунда Августа 1571 року). Руїни церкви на початку XVII століття розбиралися для будівництва домініканського костелу св. Миколая у Києві.
На місці храму, мабуть, будувалися дерев’яні церкви: перша згадана в 1614 році, в 1654 — прославилася диво-творіннями Києво-Братської ікони Божої Матері, після 1662 року — друга. Ця будівля простояла до 1744 р. Приблизно в той же час була зведена третя дерев’яна церква і розібрана в 1860 році. На її місці в 1861-1863 роках поставили невеликий кам’яний храм, що зберігся до нашого часу. Але вже в 1861 році на відкритому древньому фундаменті храму місцевим протоієреєм Михайлом Сикачинським була побудована кам’яна церква з кам’яною дзвіницею в ім’я свв. Бориса і Гліба. Відмінною рисою знов розбудовуваної церкви у Вишгороді була приналежність її до нового російсько-візантійського стилю, ідеологом якого став архітектор Костянтин Тон (1794-1881 рр.).
Після жовтневого заколоту 1917 року в Борисоглібській церкві ще тривали богослужіння. За відомостями старожилів, церква була закрита в 1929 році: із куполів були скинуті хрести, зірвано підлогу.
У 1941 році церкву знову відкрили, освятили престол, зробили іконостас, постелили підлогу. Після ремонту вперше служба в ній відбулася у свято Введення в храм Пресвятої Богородиці.
У 1943 році, під час визвольних боїв, храм був зруйнований. У 1945 р. біля нього спорудили невелику дзвіницю. Пізніше перенесли її на вишгородське кладовище. Тільки час від часу в ній служили священики.
У 1987 році, після більш ніж 40-річного запустіння, у зруйнованому храмі дозволили здійснювати богослужіння. А в 1990 році він був повернений РПЦ.
З травня 1994 розпочалася інтенсивна робота з відродження Вишгородської святині; була постелена підлога в середній діючій частині храму і в притворі, встановлені дубові вхідні двері, перед ними залитий бетоном ґанок. Тоді ж були відреставровані і покриті штукатуркою стіни дзвіниці і притвору, в якому розмістилася іконна лавка.
Купол на дзвіниці встановлено 23 вересня 1996 року, а перший благовіст пролунав в тому ж році на свято Введення до храму Пресвятої Богородиці. Другий купол з хрестом над середньою частиною храму був встановлений 22 червня того ж року і, нарешті, 6 серпня 1998 року стіна, що розділяла храм, була прибрана, вівтар перенесено на своє місце, виготовлено іконостас, постелено підлогу, оштукатурено стіни, після чого храм міг вмістити вже 500 прихожан.
Нині церква Бориса та Гліба є окрасою міста.