23.06.2021

Газета Вишгород. ONLINE

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів. ONLINE

У МЕЖАХ СИНАЙСЬКОГО ТРИКУТНИКА

Микола СЕРГІЙЧУК

Віднедавна відоме єгипетське місто Шарм-ель-Шейх на особливому слуху в усьому світі. Сталося це після того, як тут зазнав трагічної авіакатастрофи російський лайнер А321. Вилетівши з місцевого міжнародного аеропорту до Санкт-Петербурга, борт невдовзі зник з радарів. Згодом його уламки були виявлені у північній частині Синая…
Так сталося, що за три тижні до фатального польоту А321 я вилітав з того ж самого аеропорту до Києва. І в цьому нічого дивного, адже Шарм-ель-Шейх — повітряні ворота Синая. А місцевий аеропорт – перше і найбільше міжнародне летовище на всьому півострові. Саме через нього проходять повітряні сполучення як самого Шарм-ель-Шейха, так і інших курортів півострова — Дагабу, Таби, Нувейби. У 2007 році тут відкрився новий термінал, здатний приймати і випускати до 50 літаків на день. Тому більшість туристів і гостей прибуває на півострів і повертається з нього саме цим повітряним шляхом. Якраз із аеропорту я розпочав знайомство з цим досі незнайомим мені краєм, де провів десять незабутніх днів, ближче познайомився з його особливостями та визначними місцями.
Отже, Синайський півострів – своєрідний міст між Африкою й Азією, що за формою нагадує трикутник, оточений Акабським і Суецьким каналами. У перекладі Синай означає «скалистий». Синай – земля контрастів: на півночі на берег накочуються хвилі Середземного моря, на півдні – найвищі вершини, у тому числі Мойсеєва гора (2286 метрів над рівнем моря).
Уже перше побічне знайомство з Шарм-ель-Шейхом засвідчило, що це курорт європейського рівня. На узбережжі розташовано безліч готелів, пляжів, місць відпочинку туристів з усього світу. Досить зазначити, що у місті діють понад 200 готелів різного класу і цінової категорії. Практично в усіх є басейни, а також здійснюється безкоштовний доступ або автобусний підвіз до пляжів, де, крім купання і загоряння, пропонується широкий спектр послуг зі скнорлінгу, дайвінгу, катання на водних лижах і скутерах, плавання на катерах зі скляним дном і в батискафах, підводні й інші морські екскурсії. Тут досить розвинене житлове будівництво — клімат і сучасна інфраструктура приваблюють інвесторів з різних країн. У багатьох місцях по всьому узбережжю, а також на інших вільних ділянках міста довелося бачити багато будівельних майданчиків, на яких повним ходом зводяться нові готелі, житлові комплекси, центри розваг.
У місті немає висотних і навіть багатоповерхових будівель. Як правило, житлові будинки зводяться у вигляді невеликих комплексів, упорядкованих одно–двоповерхових вілл і таунхаусів, які, як і численні дво–триповерхові готелі, зосереджені навколо добре озелененої території з сучасною інфраструктурою, магазинами, ресторанами, басейнами і садами. Зважаючи на зростаючу популярність курорту, інвестиційні компанії Єгипту вкладають в інфраструктуру міста величезні кошти. Як наслідок – Шарм-ель-Шейх змінюється з кожним роком.
Цікава деталь: для відпочинку громадян з України, Росії, Білорусі, Казахстану, країн Євросоюзу в місті, як і на решті частини Синайського півострова, діє безвізовий режим. Безкоштовний так званий Синайський штамп дозволяє знаходитися тут до 15 днів і є достатнім для перебування на усьому Синаю, а завдяки туристичній візі за 25 доларів можна упродовж 30 днів пересуватися по всій території Єгипту.
З міста організовуються популярні автобусні і літакові екскурсії в навколишні визначні пам’ятки, єгипетські Каїр, Піраміди Гізи, Олександрію, Луксор, Монастир святої Катерини, гору Мойсея, ізраїльський Єрусалим, палестинський Віфлеєм, йорданську Петру…
Шарм-ель-Шейх у перекладі означає «бедуїнський струмок» («бухта шейха»). До 1967 року тут існувало маленьке поселення. З приєднанням Синаю до Ізраїлю 1967 року ізраїльтяни побудували місто Офіра з першим туристичним готелем. 1982 року Синай перейшов назад до Єгипту, уряд якого продовжив зусилля з розвитку курорту. Відтак – виріс туристичний центр з великою кількістю готелів.
Нинішнє керівництво Єгипту всіляко сприяє розвитку туризму, що став для країни другою за значимістю статтею доходу після отримання плати за прохід суден через Суецький канал. Досить сказати, що доходи від туристичної галузі в країні перевищили надходження від видобутку та продажу нафти. Поряд з Хургадою, Шарм-ель-Шейх став найважливішим єгипетським курортом. Кількість туристів у місті (особливо у високий сезон) перевищує власне населення (з передмістями — майже 60 тисяч осіб) у рази, доводячи фактичну чисельність до 200 тисяч і більше.
Розташоване місто на півдні Синайського півострова, на північному узбережжі Червоного моря, при гирлі Акабської і Суецької заток.
Неподалік від берегової лінії міста знаходиться острів Тиран. За 80 кілометрів (по прямій) – всередині Синайського півострова – розташовані Гора Мойсея і сусідня гора Святої Катерини.
За одну–дві години їзди уздовж затоки Акаба також у Єгипетській Рив’єрі знаходяться бедуїнські міста-курорти Дагаб і Нувейба, а за три — прикордонне місто Таба, за яким розташовується ізраїльський порт Ейлат.
До основних місцевих і навколишніх пам’яток, доступних туристам у Шарм-ель-Шейху, відносяться насамперед Синайські гори з вершиною Мойсея і супутній монастир Святої Катерини з неопалимою купиною.
Шанування нинішньої гори Мойсея як гори Синай є давньою християнською традицією, що бере початок з ІV століття. На вершині знаходяться православний храм Святої Трійці, побудований у 1935 році із залишків церкви часів імператора Юстиніана Великого, і маленька мечеть. На північ від церкви під скелею є невелика печера, де, згідно з Біблією, протягом сорока днів і ночей ховався Мойсей. На північному схилі гори розташований православний печерний храм пророка Іллі та його колодязь, а також православна капличка Богородиці. З півночі біля підніжжя гори стоїть монастир Святої Катерини – один з найдавніших, безперервно діючих християнських монастирів у світі. Заснований в IV столітті в центрі Синайського півострова. Оборонна будівля монастиря зведена за наказом імператора Юстиніана в VI столітті. Насельниками монастиря в основному є греки православного віросповідання. 2002 року монастирський комплекс включений ЮНЕСКО до списку об’єктів Світової спадщини.
Багатьох гостей Шарм-ель-Шейха приваблює Старе місто, що має безпосередній вихід до моря (бухта Шарм-ель-Майя), безліч приватних і громадських пляжів. Тут знаходяться також деякі готелі, здійснюється планове будівництво нових об’єктів.
Кожен турист, потрапивши в Старе місто, своїм обов’язком вважає відвідати відомий усім великий східний базар Old Market. Два входи влаштовані у вигляді великих воріт у давньоєгипетському стилі з малюнками на відповідні теми. Над базаром височить популярна серед туристів кам’яна скеля, що має водоспади, гірські стежки і вечірню підсвітку.
Як і скрізь, тут працюють ресторани, магазини, розважальні комплекси. Тому життя в Старому місті не зупиняється ні вдень, ні вночі.
Поруч зі Старим містом знаходиться великий ботанічний сад (магазин-розплідник), від якого бере початок центральна вулиця Peace Road, що з’єднує між собою все узбережжя Шарм-ель-Шейха.
Колоритний представник місцевого краю – бедуїн, який тисячоліттями уособлює на цій землі повновладного повелителя засушливих піщаних просторів. Нам розповідали, що тут налічується десятки племен, які ведуть свій родовід з древніх часів. Для них найвища цінність – честь і гостинність. Живуть, як правило, у наметах, носять  білу сорочку галабею (довжиною до п’ят, без комірця, з широкими рукавами, з тонкого сукна, у бідняків — з найдешевшої тканини) і полотняну куфію (чоловіча хустина, що є невід’ємною частиною гардероба, служить для захисту голови й обличчя від сонця, піску й холоду). Жінки прикривають обличчя тканиною-буркою, на яку нашивають  монети. Бедуїни займаються тваринництвом і землеробством (як тяглову робочу силу використовують верблюдів, коней, ослів), часто пропонують свої послуги провідників, запрошують туристів до себе в намети, частують прісними коржами і  м’ялотним чаєм.Якщо вже зайшла мова про їжу, то варто зауважити, що єгипетська кухня останнім часом збагатилася за рахунок перських, сирійських та особливо турецьких страв. До делікатесів належать перепілка і фаршировані голуби.
Раціон у значної частини місцевого населення небагатий – сніданок, обід, вечеря – з одних і тих же продуктів: млинці, квасоля, боби, макарони з цибулею, гострі приправи. М’ясо доступне небагатьом.
Звісно головна перлина Шарм-ель-Шейха – Червоне море («Божий акваріум»). Його довжина за різними оцінками з півночі на південь сягає від 1932 до 2350 кілометрів, ширина – від 305 до 360 кілометрів, глибина – до 2 кілометрів. Вміст солі – понад 40 грамів на літр води. Тут налічується до 1000 видів риб та 150 видів коралів.
Особливість Червоного моря полягає в тому, що в нього не впадає жодна річка. Саме тому вода тут кришталево чиста. Середня температура поверхні води влітку становить близько 26 градусів на півночі, до 30 градусів – на півдні.
Під час перебування в Шарм-ель-Шейху у мене було вдосталь вільного часу. Тож мандрував пожвавленими вулицями міста, відвідував ринки, заходив у крамниці місцевих ремісників, прицінявся до їхніх виробів, торгувався… Не зайвим буде зазначити, що життя в місті вирує навколо індустрії туризму. Переважна більшість туристів у місті — з Росії, України та країн СНД, також значною є частка відпочиваючих з Італії та Польщі, менше — з інших країн.
Ставлення місцевого населення до туристів доброзичливе. Єгиптяни цінують можливість своєї роботи в Шарм-ель-Шейху, де рівень життя вищий порівняно з іншими містами країни. Гіди зауважували, що з персоналом, роботодавцями та працівниками державних установ постійно проводиться робота, спрямована на поліпшення якості обслуговування. У місті, крім звичайної, функціонує так звана «Туристична поліція» (Touristiq Police) — спеціально підготовлені співробітники, завдання яких полягає в запобіганні будь-яких проблем у гостей міста.
Більшість зайнятих у турбізнесі місцевих жителів зможуть підтримати бесіду на основних європейських мовах. По-англійськи говорить переважна більшість персоналу готелів, магазинів та інших закладів, у тому числі таксисти. Багато з них також говорять російською, більшість вивісок (в тому числі в аеропорту і навіть частина дорожніх покажчиків) продубльовано російською мовою. Більше того, в окремих невеликих магазинах і точках на ринках за недорогі товари приймають навіть українські гривні. Інколи торговці на додачу до придбаного товару презентували якусь місцеву дрібничку у вигляді сувеніру – скульптури пірамідок, птахів, шакалів, котів, жуків або сувій папірусу.
З іншого боку, при бажанні кожен приїжджий може опанувати нескладним набором найбільш уживаних місцевих слів (наприклад: привіт – ахлян, так – айюва, ні – ля, дякую – шукран, будь-ласка – аффон, площа – мідан, вулиця – шарія, направо – ямін, наліво – шемель тощо) і успішно порозумітися з господарями магазинчиків чи перехожими.
Нас, українців, місцеве населення вітало близьким усім: «Слава Україні!». Було приємно відчувати на іншому кутку планети, що тут знають про нашу державу, солідарні з її народом.
Що ще впало у вічі – відсутність жебраків. Жодного разу не зустрілася людина чи підліток, які б просили милостині. А це вже свідчення того, що Шарм-ель-Шейх поступово перетворюється у економічно розвинуте місто з високим рівнем життя його мешканців.