31.07.2021

Газета Вишгород. ONLINE

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів. ONLINE

Буде мова — буде держава

Нації не вмирають від інфаркту.
Спочатку у них відбирають мову.
(Ліна Костенко)

Це аксіома, яка, як правило, не потребує доведення. Але… Але в Україні на 26-ому році Незалежності потрібна активна важка праця для збереження української мови на українській землі. На жаль, саме так. І ця робота вже який рік лягає на плечі ентузіастів, як і початок захисту територіальної цілісності України від «русского мира», який теж здійснювали добровольці.
Україна не має закону про державну мову. У Верховній Раді зареєстровано три законопроекти, але, пори всю свою актуальність, — лежать без руху.
Причина — рівень державної свідомості законотворців і генний страх перед північним сусідом. Проросійські ідеологи не перестають кричати: «Мовний геноцид!», «Україна легалізує заборону на російську мову!». І це кричать борці «за правду» країни, яка вкрала і присвоїла чужу назву, мову, історію, користується чужими територіями, в якої мораль — розбій, духовність — вигадані історії крадених героїв.
Українці, за логікою істориків-московитів, які виїхали із мордовських боліт, але своєю свідомістю живуть саме там, Україна не повинна мати єдину українську мову. Чому? А тому, що серед нас живе російськомовне населення. Дурість і невдячність глибока і непролазна, як і болота, з яких Київська Русь витягла колись невдячних сусідів. Враховуючи величезну кількість носіїв російської мови на державній службі, ця дурість покладена в основу державної політики.
Кожна цивілізована національна держава має мовний закон. Конституція США не враховує інтересів Мексики та Канади, Конституція РФ не враховує інтересів України, Монголії, Китаю. Жодна конституція жодної країни не вписує до свого основного закону права та обов’язки народів інших держав. Конституція — закон існування конкретної держави на конкретних теренах. І ніхто не переїжджає до іншої країни із своєю конституцією.
А, отже, закон про українську мову повинен мати статус Конституції. Мовний патріотизм — виховання національної пам’яті, аналіз перемог, помилок і зрад минулого — ця важка праця сьогодні потрібна, як ніколи.
Слушно зауважив Ніцше: «Ніколи не виживе той народ, який сприймає трактування своєї історії очима сусіда».
Якщо народ, який здобув Незалежність, продовжує спілкуватися мовою російського окупанта, — то він від окупації не звільнився.
Пам’ятаймо! Мова — найважливіший маркер національної самосвідомості. Може видозмінюватись прапор, герб і навіть територія, але втратити мову — найгірше поневолення.
Спочатку було Слово. І Слово було Бог. Господь Бог кожному народу дав мову і територію, яка формує національну свідомість.
Чужа мова деформує свідомість.
І тільки тоді, як на Українській землі буде гідно пошанована українська мова, лишень тоді у нас буде лад, а це — економічне зростання, справедливі тарифи, повноцінне життя, а не виживання. А якщо ні — то буде вічний путін, хоч яким би не було наступне прізвище.
В’ячеслав Чорновіл свого часу сказав: «Україна починається з тебе». І це повинен знати і розуміти кожен.