19.06.2021

Газета Вишгород. ONLINE

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів. ONLINE

На горах цих її душа співає…

Дещо з її біографії нагадала присутнім ветеран праці, організатор і ведуча творчого заходу Людмила Болдирева – давня колега О. Дяченко по газеті «Світло Ілліча».
Народилася поетеса в мальовничому селі Зарубенці Переяслав-Хмельницького району Київської області. Рано навчилася читати й назавжди закохалася в мелодійне рідне слово. Мріяла стати вчителем, щоб сіяти мудре і вічне. Закінчила Переяслав-Хмельницьке педагогічне училище, Київський педагогічний інститут.
У Вишгороді з 1970 року. Працювала коректором у редакціях газет «Світло Ілліча» (нині «Слово»), «Освіта», «Літературна Україна», «Молода гвардія», «Час/Тіmе», «Хрещатик». У газеті «Вишгород» – літредактором та коректором. Нині допомагає творити газету «Слово».
Автор поетичних збірок «Зарубенська зоря», «Калинові острови», «Привіт із Гондурасу» і прозової – «Візерунки долі». Співавтор поетичних збірок «Послухайте, як дихає земля» (2008 р.) та «Вишгородські передзвони» (2013 р.) і багатьох альманахів.
Ольга Андріївна – не з тих відомих, хто хапає зірки. Це напрочуд скромна, завжди усміхнена жінка. Її закоханість у світ видають очі. А талантів у неї багато: вишиває хрестиком, бісером і зі своїми роботами бере участь у різних виставках.

Валентина ЯКОВЕНКО
ФОТО – автор, «Вишгород»

Прихильників і друзів поетеси Ольги Дяченко у приміщенні Вишгородської міської ради ветеранів зібрала творча зустріч з цією напрочуд талановитою жінкою.
Член ради ветеранів, Спілки майстрів народного мистецтва вишивки м. Вишгорода, волонтер, почесний громадянин міста – Ольга Андріївна має чудовий дар творити поетичне слово. А ще – вона турботлива мати і бабуся.
Пам’ятаю, як потрапила мені до рук її «Зарубенська зоря». Рядок за рядком – і не могла стримати сліз від безмежної туги автора за рідним селом, яке пішло під воду в час будівництва Канівської ГЕС, за кожною його хатиною, деревом, квіткою, та, мабуть, ще більше – від її щирої любові до односельців. Кожного увічнила в тій збірочці, з любов’ю пригадала найтонші деталі сільського життя і взаємовідносин між мешканцями…
Шанувальники рідного слова й творчості Ольги Дяченко зібралися на зустріч у невимушеній атмосфері. І не шкодували для неї квітів і найкращих слів.
Княгинею Ольгою вишгородської поезії, значущою фігурою в культурному середовищі назвав поетесу депутат міської ради Валерій Виговський – спонсор однієї з її книжок. А координатор Духовно-просвітницького Центру «Спадщина», радник голови Вишгородської РДА Степанія Сідляр подякувала за те, що має можливість з нею спілкуватися, адже «рівень духовності цієї жінки зашкалює, а слова її поезій сповнені безмежної доброти».
Із головою районної ветеранської організації Тамілою Орел, яка багато років очолювала РО ТЧХ, Ольгу Андріївну пов’язують давні стосунки. Тож Таміла Петрівна щиро назвала поетесу «перлиною Вишгородського краю». Майстриня Олена Кольвах із міського Центру творчості «Джерело» нагадала, що саме Ольга Дяченко підтримала її першу міську виставку «З бабусиної скрині». Саме ця жінка започаткувала Спілку майстрів народного мистецтва вишивки м. Вишгорода, і її поетичне слово багато років зігріває малих студійців «Золотих ручок» міського Центру творчості.
У Вишгородській ЗОШ № 1, де навчаються її онучата Марійка та Ярослав, Ольга Андріївна частий гість – нагадала ветеран бібліотечної справи Світлана Брагарник. А завідуюча відділом обслуговування районної бібліотеки Галина Дмитренко зазначила, що саме з легкої руки Ольги Дяченко – її «Зарубенської зорі» у 1999 році – розпочався цикл презентацій книжок у Вишгородській центральній районній бібліотеці. Відтоді їх тут відбулося 37!
І в житті вчителя-філолога, поціновувача поезії Дори Тимошевської, яку доля не так давно привела у Вишгород зі Сходу, Ольга Дяченко відразу стала «зірочкою». Книжку поетеси «Привіт із Гондурасу» Дора Тимофіївна залишила у далекій Австралії для доньки – нехай щирий український гумор повертає до рідних витоків та піднімає настрій! Тож прийшла на зустріч із новим екземпляром, аби отримати автограф автора.
А в творчому набутку поетеси є багато неопублікованого. Вона підготувала дитячу «Абетку», але, щоб її видати, потрібні кошти, яких, на жаль, не має. Багато її віршів також чекають свого часу, щоб побачити світ. Тож із побажаннями, аби гроші знайшлися, директор Вишгородського районного територіального центру соціального обслуговування Наталія Рудько подарувала символічну лопатку-загребушку.
І недаремно керівник оргвідділу міськради Олена Глава вручила Ользі Андріївні квіти, передала вітання від міського голови Олексія Момота і натякнула про сюрприз із творчим проектом.
І племінниці Олесі, яка прийшла зі своїми дітьми, й шанувальнику поезій Олександру Христичу хотілося сказати добрі слова іменинниці. Та, безперечно, багато хто в залі мав таке бажання. Адже кожному Ольга Дяченко подарувала радість спілкування і зустріч з диво-словом.
Так, Вишгород давно став для неї рідним:
На горах цих моя душа співає,
І предків гордий дух вита завжди.
Моє родинне дерево вростає
У вишгородські молоді сади…
– зізнається поетеса. Проте, найперша стежка із райської придніпровської долини залишилась назавжди в її серці: «Я все до вас, Зарубенці мої, не перестану крізь роки вертати…», – так звертається до своєї малої батьківщини Ольга Дяченко.
Вона читала свої поезії – ранні й сьогоднішні, і всі вони торкалися наших душевних струн. Адже поетеса пише лише про те, що хвилює і тривожить її небайдуже серце…
Як проникливо, кришталево-чисто звучала у виконанні Тетяни Кнаут пісня на слова поетеси «Заплети знов коси», покладена на музику київським композитором Володимиром Костенком! Мимоволі склалася асоціація з тим, як Ольга Богомолець співає вірші легендарної сучасниці Ліни Костенко… Та це була наша Ольга Дяченко!..
Більше фото див. на сайті газети

Images001

Images002

Images003

Images004

Images005

Images006

Images007

Images008

Images009

Images010

Images011

Images012

Images013

Images014

Images015