19.06.2021

Газета Вишгород. ONLINE

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів. ONLINE

Back in the USSR? Повернення в СРСР?

Володимир ТКАЧ

На останньому квітневому обговоренні внесення змін до Генерального плану розвитку міста байдужих людей у великій залі адмінбудинку не було. І це природньо, бо йшлося, яким бути Вишгороду принаймні в найближчі десять років. А найгарячіші дискусії точилися навколо теми хаотичної забудови міста висотними будинками. З цього приводу звучали різні пропозиції, але вразили декілька. Зокрема, одна екзальтована пенсіонерка нервово заявила, що Вишгороду не потрібні приїжджі новосели, а інший активіст рубонув радикальну пропозицію — ввести мораторій на подальшу забудову міста. От взяти і заборонити.
При цих словах я поринув у спогади про радянські часи. Чомусь пригадалася пісенька «Бітлз» «Back in the USSR» («Повернення в СРСР»). Але Пол Маккартні співав, які чудові українки в Союзі, не те що західні дівки, а в моїх очах постало інше — закриті міста СРСР. І судячи з риторики «патріотів» міста, саме таким і хочуть вони бачити Вишгород.
У свій час мені пощастило побувати в одному тоді закритому місті — Арзамас-16. Щоб потрапити на весілля приятеля, довелося замовляти разову перепустку, доводити компетентним органам, що я — не американський шпигун. На в’їзді до міста — КПП, шлагбаум, колючий дріт і стенд «Стой! Стреляют. Проезд и проход запрещен!». Тут уже не до жартів і приколів.
У магазинах міста мене вразило багатство дефіцитних тоді товарів: килимів, кришталю, сервізів, телевізорів, гарнітурів тощо. Ковбаса по 2,20 — їж не хочу, рідкісна горілка «Столична» — по 3,80, м’ясо, риба, ікра не заморська, а чорна, тобто місто воєнних атомщиків у порівнянні з відкритими містами голодного Поволжя початку 1980-х років жило дуже кучеряво. І відпочивали 16-ті арзамасці не дикунами, а в санаторіях Ялти і Сочі. Аякже, до зарплати йшло 20 відсотків надбавки. Єдине, що від них вимагалося на курорті, — відповідати на запитання: «Ти звідки?» таким чином: «Я — з Арзамасу», а цифру 16 випускати. Якщо ти з Челябінська-40, то кажеш просто «Я — з Челябінська». До речі, в паспортах стояла обласна прописка, номери на машинах теж із обласних центрів. Не підкопаєшся. Всі жителі давали розписку про нерозголошення таємниць, і за довгий язик можна було потрапити туди, де Макар телят не пасе.
Красноярськ-26, Свердловськ-45, Пенза-19, Загорськ-6 та інші — це були острівці комунізму за колючим дротом. Обласкані воєнним відомством жителі цих комфортних резервацій відчували себе особливими, потрібними партії і уряду. І товариша Брежнєва вони любили щиро і самовіддано, а на тих, хто знаходився по той бік колючки, дивилися зверхньо, як на другий сорт.
Чому я так детально розповідаю про закриті міста? Це паралель до закликів ввести у Вишгороді мораторій, заборону на будівництво. А ще краще обнести колючкою-спіраллю Бруно, місто по периметру, і облаштувати КПП на «Чайці» і Дідовиці. А потім очистити місто від заробітчан і набирати лише лімітчиків: безправних і некваліфікованих.
Я добре розумію ностальгію пенсіонерів за минулою епохою. Народжені в СРСР так і залишаться однією ногою в соціалізмі. Але в одну річку двічі увійти неможливо, як і склеїти розбитий глек. І проти хаотичної забудови міста багатоповерхівками треба боротися, але не мораторіями, не пікетами, не падати під колеса, а суто економічними методами. Запровадити чітку і прозору систему інвестиційних конкурсів. Щоб землю під будівництво отримував той забудовник, який зобов’яжеться будувати дитячі садки, школи та інші соціальні об’єкти. Перша ластівка вже є.
Депутати міської ради нинішнього VII скликання за півтора року своєї каденції надали лише одну ділянку для спорудження дев’ятиповерхового будинку на два під’їзди. І зробили це через інвестиційний конкурс. У результаті цього забудовник — ТПК «Лідер» — перед початком робіт сплатив до міського бюджету 16 млн грн. Якби з нині існуючих 11 будмайданчиків надійшли подібні суми, то це — 176 млн грн. Ось вам і три дитячих садки. Або одна школа і дитсадок.
Як би ми цього не хотіли, але зростання населення міст-супутників Києва — незворотній процес. Але у Вишневому, Ірпені, Бучі, Броварах це відбувається з максимальною користю для громад міст. Тому там і немає катастроф зі школами, дитсадками, інженерними мережами. Якщо наш депутатський корпус і надалі дотримуватиметься політики інвестиційних конкурсів — самобуди зникнуть. Тоді і не виникатимуть у людей думки про мораторій, пікети і заборони.
І мрії про закрите місто Вишгород теж не буде.