19.06.2021

Газета Вишгород. ONLINE

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів. ONLINE

Ветерани миру

Марина КОЧЕЛІСОВА
ФОТО – Андрій МАКСІМОВ, «Вишгород»

До братської могили на вул. Шкільній у Вишгороді приходять цілі родини. У день початку Великої Вітчизняної й у день визволення Вишгорода в 1943-му, на Уроки мужності – школярі і дошкільнята. Кадрові військові і ті, кому довелося вдягнути військову форму та стати до лав захисників цілісності нашої держави.

Image038

9 травня 2017-го тут, де спочивають загиблі у 1941-му і 1943-му бійці різних національностей, які боронили Україну, відбувся мітинг. Урочистості були присвячені 72-ій річниці Перемоги над нацизмом у Європі, Дню пам’яті і примирення та зібрали широке коло громадськості міста й району на чолі з міським і районним керівництвом. 

– Сьогодні ми вшановуємо пам’ять тих, хто загинув, визволяючи нашу землю від фашистських загарбників, дякуємо живим… Український народ заплатив найбільшу ціну за мир: за різними оцінками, в роки війни загинуло більше двох, а то й трьох мільйонів наших солдат, мільйони мирних жителів, – сказав міський голова Олексій Момот. – Без українців і України перемога була б неможливою. Із 79-ти масштабних військових операцій 29 було проведено на території України… Я низько вклоняюсь всім ветеранам і сивочолим людям. Дякую вам за те, що ми маємо можливість жити.
— Уже декілька років ми не можемо сказати, що живемо під мирним небом. Сьогодні втрачаємо кращих синів і доньок України, – звернувся до присутніх голова райдержадміністрації Вячеслав Савенок. – Але для мене найголовнішим перегуком в історії є те, що наші діди і прадіди зламали хребет фашизму і нині герої сьогодення зупинили найпотужнішу армію, яка веде війни безперестанку вже 20 років. Перемогли тоді – переможемо й зараз!
Поряд із ветеранами війни, праці та військової служби вишикувались воїни-інтернаціоналісти та учасники бойових дій у зоні АТО на Сході України. Це вишгородці, які своє мирне життя і професії змінили на військову форму, походні умови та воєнну небезпеку і загрозу життю. На тканині захисного кольору – символ днів примирення і пам’яті.
Червоний мак з чорним суцвіттям посередині – тривожно полум’яніє і на телеекранах, на бігбордах і на лацканах піджаків високопосадовців. Червоні гвоздики вкривають пам’ятники і постаменти, стели і братські могили – на знак шани тих, хто пролив кров за ивзволення української землі.
Як на мене, гвоздика, що не втрачає пелюстки, а всихає, та не здається, – більше символ миру, ніж стилізований мак, схожий на дірку від пострілу з червоною плямою навколо. І слово «ветеран» нині заяложене політиками.
Ви тільки вслухайтесь у ходове словосполучення: «Ветеран АТО»! За Вікіпедією, ветеран (лат. veteranus — від «vetus» — старий) — професійний вояк, який відслужив не менше 20 років у армії – і, до слова, ще у Давньому Римі отримував низку пільг.
То що ж, чекати, як до трьох років неоголошеної війни додасться ще 17?!. Ще півтора десятиліття волонтерства, утримання армії з кишені народу, тиняння вимушених переселенців (читай – біженців) по світах?.. Україна на це ніколи не погодиться. Народ український, який виніс на своїх плечах не одну війну, готовий висувати зі своїх лав тільки ветеранів миру.
8 і 9 травня – безумовно, знакові дні для всіх громадян нашої держави. Дні, коли треба зупинити щоденну метушню, викинути свою і чужу агресію та помолитися за мир для миру, тобто для людей. Хай люди живуть у мирі довго-довго! Хай у нас будуть лише ветерани миру!

Image001

Image002

Image003

Image004

Image005

Image006

Image007

Image008

Image009

Image010

Image011

Image012

Image013

Image014

Image015

Image016

Image017

Image018

Image019

Image020

Image021

Image022

Image023

Image024

Image025

Image026

Image027

Image028

Image029

Image030

Image031

Image032

Image033

Image034

Image035

Image036

Image037

Image039

Image040

Image041

Image042

Image043

Image044

Image045

Image046

Image047

Image048

Image049

Image050

Image051

Image052

Image053

Image054

Image055

Image056

Image057