Якось попросили українця сказати, чим, на його думку, відрізняється Україна від чужини. Він узяв звичайне куряче яйце і сказав: «Це — чужина». Потім приніс гарну писанку і додав: «А це — Україна».
Кожен народ намагається ділитися зі світом своїми культурними досягненнями. Україні для повної презентації на міжнародній культурній ниві достатньо єдиного мистецького витвору — писанки. Писанка — це не лише витвір мистецтва, а код нації, письмо тисячоліть, зафіксоване нашими пращурами і передане нам.
Історія писанки та символіка започатковані в глибокій давнині і мають велетенське значення для національної культури в цілому. Про це свідчать речі з доісторичних могил, орнаментально вмотивовані на вазах та інших предметах періоду неоліту і сучасних писанках. Про це свідчать руїни тисячолітніх будов у різних кінцях світу, в оздобах яких чітко зображені символи сонця, хреста, свастики, тригвера, кривульки, безконечника, спіралі — такі ж, як і на наших українських писанках!
Цілий ряд магічних символів надавав писанці велику силу оберегу. Магічні символи дуже древні. Деякі, наприклад, спіралі, зустрічаються на єгипетській кераміці ще з V тисячоліття до Різдва Христового. Спіраль символізує сонце. Сонце — це небесний вогонь, про який люди в різні часи мали своє уявлення, але завжди шанували і возвеличували.
Навесні Сонце знищувало холод, ламало крижані мости, відмикало своїм промінням (золотими ключами) небо і землю, випускало птахів із вирію, зелену траву, яру пшеницю.Існує кілька сотень різновидів хреста. Найбільш поширеним є так званий «грецький хрест» із чотирма відрогами однакової довжини. У християнстві хрест є могутнім символом освячення та очищення.
Одним із найпоширеніших символів на писанках, так само, як і рушниках, стінних розписах, килимах, посуді, є символ «Дерево життя», або як його ще називають — «Вазонок».
У вигляді дерева — явора, верби, дуба, берези, яблуні, груші — уявлявся стрижень світобудови, навколо якого встановлювалась рівновага протилежностей. Світове дерево завжди зображується не натурально, а стилізовано, тобто спрощено, узагальнено. У таких зображеннях обов’язково є поділ на три яруси по вертикалі та дотримання чіткої системи правої і лівої сторін. Нижня частина — коріння, що входить під землю, часто подається у вигляді трикутника, горщика. Тут містяться змії, риби, водоплавні птахи й тварини, бо низ дерева — не лише підземний світ, а й море, річка, всяка вода. Також нижня частина Світового дерева — це світ підземного бога, володаря підземного вогню та незліченних багатств втілення уявлень про світ потойбічний, минулі часи.
Середній ярус уособлює землю, реальний світ, світ сьогодення. Тут зображено людей великих тварин — биків, коней, оленів, вовків, ведмедів. Верхня частина Світового дерева піднімається у безмежну височінь — до Бога. У верхів’ї селяться птахи, бджоли, розташовані небесні світила. Часто буває, що на вершечку дерева днює Сонце.
Поширеним символом на писанках є ромб — символ родючості, загальний символ жіночої основи в природі. Зображення ромба, розкресленого на чотири частини, можемо бачити на трипільських знахідках — жіночих глиняних фігурках богині родючості. У кожну з чотирьох ділянок такого ромба ще до випалювання втискували по одній хлібній зернині; такий ромб є уособленням зораного та засіяного поля. На писанках ромб зустрічається як у вигляді окремого символу, так і в сполученні з іншими елементами.
Ще одним поширеним знаком на писанках є символ змії. Його ще називають S-подібний знак, або «сігма» (від латинської назви букви).
На зразках трипільської кераміки цей знак є одним із найпоширеніших, він зображений на посуді, на фігурках Рожаниць. Ще з палеоліту бог землі уявлявся в образі підземного змія. Навесні щороку цей змій у вигляді блискавки піднімається вгору, до неба і, поєднуючись з богинею неба, запліднює її. Небо родить дощем, зрошуючи земну рослинність.
На багатьох писанках зустрічаємо зображення тваринних символів. Але найчастіше зустрічається зображення оленів і коней на гуцульських і буковинських писанках. Олень, як і кінь, істота земна, і роги його асоціюються із земною рослинністю, яка щорічно відмирає і знову оживає. Тварина ця пов’язана із Сонцем. Згідно з давніми віруваннями, Сонце почергово перебуває як на небі, так і під землею, і саме олень на своїх рогах виводить Сонце на небо. Чудесний олень уявлявся героєм, що приносить людям світло, сонце, вогонь, уже пізніше він став благодійником людей, істотою, що пов’язується із землеробством, ремеслами, знаннями. Олень також вважався провідником душ померлих людей, тому в давніх похованнях знаходять бронзові фігурки оленя; зображувався олень на рукоятках мечів і кинджалів.
Птахи — істоти священні. Вони є символом вічності, безсмертної душі, божественного прояву, духів мертвих. Саме птахи можуть якнайвище долетіти до Бога. Вони є посланцями Бога на Землі. Після смерті людини душа у вигляді птаха, за повір’ями, залишає землю. Птахи пов’язані як із Великою богинею неба, так і з богом підземного світу.
Таким же давнім, як культ Сонця, є культ води. В орнаментальну систему він увійшов у вигляді хвилястих ліній і відомий як «меандр», «безкінечник», «кривулька». Ця хвиляста лінія без початку і кінця — символ нескінченного життя. Безкінечник є обов’язковим знаком на писанці — вірили, що відсутність цього знаку на писанці — знак нещастя. Саме з цього знаку багато писанкарів розпочинали свою роботу.
Різноманітність описаних символів дає можливість зрозуміти глибину мудрості українського народу, його вміння оберігати себе, свою оселю, родину, життя, утворювати магічне писанкове коло захисту в обрядах та звичаях.
Символіка кольорів має велике значення при написанні писанки. Якщо писанка призначалася хліборобові, то її тло неодмінно мало бути чорного кольору. Це колір свята весняної землі, що прокидається від зимового сну. Символічне значення — плодючість. Червоний колір — кров, що символізує життя. З часом червоний колір став означати вогонь небесний (блискавка, Сонце), що символізує силу, чоловічу стать, здоров’я, любов, владу. На писанках — це символ життєдайної сили весни, символ відродження.
Білий — чистота. Цей колір є символом вирію, де перебувають душі. Якщо на писанках білим зображено символи або лінії, то означало безгрішне життя.
Писанка розглядається як традиційне усталене мистецтво із складним символічним значенням, що продовжує зберігати свою давню символіку, навіть при частковій втраті тлумачення її суті.
Писанка як прояв людської творчості, що має багатовікову історію, яка криється в українській етнічній свідомості, завжди буде невід’ємною частиною сучасної світової культури. Вивчення писанки, її символічної значущості формує більш глибоке розуміння сьогодення крізь призму традицій та народності.
