КОРАЛові іменини

Розпитувала Марина КОЧЕЛІСОВА
ФОТО — архів газети «Вишгород»

4 березня — 23 роки, як відбулась перша репетиція «Коралів». Здається вчора, а вже третє покоління вихованців цього славного хору завойовує визнання на різних теренах — місцевих, всеукраїнських та міжнародних. Про КОРАЛову історію та КОРАЛове майбутнє ми запитали у засновника та незмінного керівника співочого колективу п. Лесі Потіцької.

— Пані Лесю, де народився очолюваний Вами колектив?

— У громаді собору Вишгородської Богородиці Греко­католицької церкви. Сергія Прудка знаю ще з Історичного клубу при Будинку вчених. Коли він став священиком, то запросив мене організувати дитячий парафіяльний хор у Вишгороді (при церкві св. Андрія Первозванного).

Шестеро дівчат — Слава Тимошенко (Бень), Наталка Шевченко, Оксана Новак, Юля Дудка, Тоня (Прудко) прийшли на першу репетицію 4 березня 1994 року. Коли я почула, як вони співають, то сказала: «Це мої діти». Із тих пір із Академмістечка, де живу, їздила до Вишгорода 2­4 рази на тиждень.

— А хто придумав назву?

— Тоня Прудко запропонувала назвати хор «Коралі», бо і наш репертуар, і дівчатка доповнювали один одного, як намистинки. Мирослава Дудка, староста хору і костюмер в одній особі, власноруч зробила перші костюми… вгадайте, з чого? З гуманітарки, із штор. А кожне вбрання вийшло унікальним, бо його творили з любов’ю і смаком.

— Де «Коралі» займалися?

— У підвальному приміщенні, де зараз вишгородське телебачення. За дев’ять років нам дали клас у «Джерелі», там і репетируємо дотепер.

— Коли ви стали міським хором?

— Вишгородська міськрада дала три ставки викладачам — і з 1997 року ми стали муніципальним хором. До 15 дівчат приєдналися ще 15 голосочків­дзвіночків. (Серед дівчат були й хлопчики, але швидко зійшли з дистанції через мутацію голосу.)

Через три роки ми вже демонстрували свою творчість у Відні, на Міжнародному фестивалі ім. Франца Шуберта (до його 200­річчя). Ми співали у церкві св. Штефана: так­так, у цьому храмі­музеї лунало «Христос Воскрес» українською!

Із 2002­го року хор «Коралі» входить до дружної родини міського Центру творчості «Джерело»: спочатку дали клас, а потім прийняли  до колективу як гурток. Але ми не дуже вписуємося в гурткову роботу, тому що маємо власні плани. Спасибі директору ЦТ «Джерело» Наталії Кисіль, що дає творчу свободу.

У 2003 році ми вибороли перше місце на фестивалі­конкурсі у Відні (Австрія). А до того, наприкінці 1990­их, брали участь у Всеукраїнському фестивалі ім. Кирила Стеценка. Вибороли перше місце за складний літургійний твір «Благослови, душе моя, Господа».

— Де побували наші вишгородські соловейки?

— В 11 країнах світу — у «Коралів» 15 виїздів: до Німеччини (тричі), Австрії (двічі), Угорщини, Словаччини, до Чехії, Румунії, Франції, Литви, до Польщі (чотири рази тільки на фестивалі «Лемківська ватра»), Бельгії, Ватикану (до 20­річчя «Коралів»). Їздили на запрошення української діаспори та брали участь у різних конкурсах. У Бельгії — два перших місця вибороли середня і старша групи, у Словаччині у фольклорі — перше місце, у духовній музиці — третє.

— Який у «Коралів» репертуар?

— У нас біля 300 творів, веснянки, обжинки, купаьні піснеспіви, колядки­щедрівки, є вистави до Миколая та літургійні твори, стрілецькі, повстанські, козацькі, народні псіні (лемківського субетносу, зокрема). «Коралі» виконують літургію Івана Златовустого, чин вінчання — неймовірно складні речі.

— Чимало хто вважає, що серед головних здобутків хору «Коралі» —фестиваль «Вишгородська Покрова».

— Такий фестиваль не міг не народитись на святій вишгородській землі. Співочі змагання проходять у храмі із 2009 року — дев’ятий рік поспіль. Приїздять чудові колективи з Харківщини, Полтавщини, Житомирщини, Франківщини, Львівщини, Черкащини, Чернігівщини, ну і, звісно, Києва та Київщини. Були навіть гості з Білорусі.

На цей рік зголосилися 23 хори, серед них — до десятка дитячих колективів. Готуємо фестиваль я і Костянтин Сирін, батько двох вихованців «Коралів»: я шукаю колективи (спілкуюсь із управліннями культури по областях України, композиторами), а він виконує технічну роботу. Роботу починаємо за рік, цього ми навчилися на міжнародних фестивалях: все організовувати завчасно.

— А Свято Матері. Це Ваш, як зараз кажуть, проект?..

— Ну, це скоріше заслуга Президента України, бо введено за його Указом. Свято Матері — в другу неділю травня — на міському рівні у Вишгороді спочатку відзначали у Церкві бога Живого (там гарний зал), потім — у сквері на вул. Шкільній біля гімназії «Інтелект». Хор «Коралі» готує чудову програму, ігри, конкурси. Так малеча привчається вшановувати матерів та бабусь і гарно відпочивати.  

— Хори до «Вишгородської Покрови» мають бути добре підготовленими, бо журі серйозне…

— Сценарист, письменниця, поетеса Софія Майданська (голова), два професори Київської консерваторії та композитори — Ганна Гаврилець і Віктор Степурко, фольклорист­народознавець Ніна Михайлишин, заслужений діяч мистецтв, журналіст (радіо «Культура») Катерина Божко, ректор Трьохсвятительської семінарії УГКЦ о. Петро Жук.

У програмі — академічний і народний спів, беруть участь і професійні, і самодіяльні хори, на які так багата наша співоча земля. Такі перли! Така сила народна! Степові пісні та гірські переливи, вранішній туман над Дніпром і морська хвиля, сум і радість — все є в українській пісні.

— Фестиваль традиційно проходить у соборі Вишгородської Богородиці…

— …де люб’язно надають приміщення церковна громада УГКЦ й о. Тарас Валах. Я із 1968 року працюю із хорами, тож можу поцінувати, яка в храмі розкішна акустика. Спасибі всім, хто помагає проведенню фестивалю, насамперед старшим дівчатам із «Коралів», їхнім батькам і оргвідділу міської ради.

— Що у планах «Коралів» на цей рік?

— Концертно­виконавську діяльність плануємо самі. На чудові вірші Марії  Підгірянки з Івано­Франківщини Евеліна Басова написала музику. «Коралі» виконують 16 творів Підгірянки. Наприкінці квітня ц. р. їдемо на запис до Івано­Франківська — і менша група (віком 5­6 рочків) теж. До слова, на Святого Василя «Коралі» їздили у селище Криворівне Івано­Франківської області. Там по селу водили Маланку свою, як на Київщині, а також Козу (там обряду Кози немає), брали участь у фестивалі. Тобто не лише з місцевими обрядами познаомились, а й показали свої.

— Ну, і насамкінець поділіться, про що мрієте?

— За моє творче життя працювала у 12 хорах. Ставки були завжди мізерні. Зараз трохи підвищили зарплатню. Хормейстер «Коралів» працює тричі на тиждень: раз — з малою, раз — з основною групою. Та головне, щоби було четверте покоління співаків наших. Щоби була злагода між ними. Щоби допомагала міськрада та раділа Вишгородська громада.