24.10.2020

Газета Вишгород

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів

Біле поле полотняне

Валентина ЯКОВЕНКО, методист ЦТ «Джерело»
ФОТО – автор, спеціально для «Вишгорода»

В українській вишивці – мудрість, любов і душа народу – переконана керівник творчого об’єднання «Золоті ручки» Вишгородського міського центру творчості «Джерело» Олена Кольвах. І все свідоме життя пропагує ці чесноти працею – створюючи вишивки і навчаючи цьому мистецтву всіх охочих. Днями ми відвідали її відкрите заняття.
Протягом восьми занять вихованці-другокласники О. Кольвах оволодівали азами цього давнього мистецтва (на основі розроблених самою майстринею схем). І до заключного – прийшли вже з добрими результатами. Кожна дівчинка мала завершити свою роботу – хто подушечку для голочки-помічниці, а хто стрічку-закладинку. Працювали зосереджено, та, разом із тим, ніби в музеї вишивки побували.
Перенеслись у далеке минуле. Олена Ростиславівна ілюструвала розповідь старовинними, майстерно виконаними роботами із власної колекції. Чого варта лише сорочка (вочевидь, якоїсь панночки), на котрій майстрині нарахували 48 (!) видів шиття (на фото внизу праворуч). А серед родинного скарбу – речі її дитинства: мамина скатертина, серветки під горщики з квітами, перше платтячко малої Оленки, її сорочечка, вишита бабусею Олександрою, рушники…
Майстриня і своїх вихованців вчить жити у красі й створювати красу.
Найохайніша вишивка вийшла у Настуні Дембицької, старанно виконала роботу Даша Комісарук, хоча зовсім недавно займається в студії. Постаралися Соня Мітченко, Полінка Чмелюк і Даринка Горленко – подружки і вправні майстриньки, Саша Твердохліб, яка опановує мистецтво вишивки разом із мамою, подружки Настя Скоробагата і Даша Харченко, Настя Головко. Долучилася до заняття й Полінка Панасенко – старша за віком, яка вже має певний досвід у рукоділлі.
Діти з цікавістю розглядали схеми вишивок, надруковані на старому пожовклому папері ще у 1959 році, дізнались про техніки «вишивка гладдю», «білим по білому», і про те, як колись переносили узори на тканину при допомозі хімічного олівця. «Якщо навіть за таких обмежених засобів створювали шедеври, то як сьогодні можна не вишивати!» – каже Олена Ростиславівна і нагадує дітям, щоби дякували батькам, які дбають про все необхідне для занять.
У кожної дівчинки, окрім коробочки чи скриньки з фурнітурою, є і папка із зразками, схемами, канвою.
Їм це все цікаво. Та й самі люблять одягнутися у вишитий одяг. Такими були на уроці, із віночками та квітами у волоссі.
Про вишивку Даша Комісарук та Даша Малоока ще й вірші декламували:
Біле поле полотняне
Рівно ткане, чисто пране.
А по ньому голка ходить,
За собою нитку водить.
Покрутнеться так і сяк –
Зацвіте червоний мак.
Зазирне і там, і тут –
Василечки зацвітуть…
І незабаром із-під вправних рук цих дівчаток таки зацвітуть на полотні узори, вони безперечно стануть майстринями і славитимуть наше древнє місто. Адже з якою цікавістю розглядали п’ятиметрове диво – вишгородський рушник, вишитий місцевими майстринями!
І вже, отримавши невеличкі подаруночки, нетерпляче чекали, щоби наставниця наділила кожну клаптиком тканини, на якій з’являться їхні наступні шедеври.
Директор закладу Наталія Кисіль, її заступник Оксана Миненко, керівник студії творчості «Ра» Ольга Ралко (гості заходу, яких майстриня також залучила до роботи) щиро дякували дітям за старанність, а вихователеві – за працю, яка дарує дітям радість і прагнення творити красу.

DSC 0126

DSC 0145

DSC 0175

DSC 0181

DSC 0123