Іван БУРДАК,
академік, доктор економічних наук, професор, письменник, почесний громадянин м. Вишгорода і Вишгородського району
У лютому виповнюється 25 років Українському Союзу промисловців і підприємців (УСПП), який започаткував у 1992 році основні засади національної промислової політики і підприємництва в незалежній, суверенній Україні.
Мотивація цього важливого всеукраїнського організаційного заходу — згуртування в державі колишніх підприємств союзного підпорядкування, зміна їхніх орієнтирів через різке погіршення економічного стану, адже при розпаді Радянського Союзу вони залишилися самі по собі («без вітрил» і «весел»), перебуваючи в повній ізоляції від державної влади. Водночас УСПП узяв на себе функції практичної допомоги та захисту економічних інтересів малого і середнього бізнесу, який формує середній клас суспільства і здійснює вагомий внесок в економічну діяльність молодої незалежної Української держави.
Ініціаторами утворення УСПП виступили екс-заступник голови Ради Міністрів УРСР, голова ради Української Асоціації промисловості, будівництва, транспорту і зв’язку «Україна» В. Урчукін, генеральний директор цієї Асоціації І. Бурдак, президент корпорації «Укрелекор» В. Августімов, рада Асоціаціації «Україна».
До колективного членства УСПП залучили підприємства і об’єднання колишнього союзного підпорядкування (понад 15 тисяч), відділення колишнього Науково-промислового Союзу в Україні, Асоціацію малих підприємств, Спілку підприємств із іноземним капіталом, Український біржовий союз, Спілку економістів України, Спілку юристів України, Асоціацію банків України, ряд регіональних громадських об’єктів, діяльність яких була пов’язана з економікою та фінансово-банківськими системами.
Я отримав посаду першого віце-президента, генерального директора Союзу і на установчому з’їзді Міжнародного Конгресу промисловців і підприємців (березень 1992 р., м. Москва) був обраний членом ради Конгресу, де активно відстоював національні інтереси Української держави в економічній галузі.
Потрібно віддати належне першому Президенту незалежної України Леоніду Кравчуку за активну участь в організації УСПП, надану нам практичну допомогу у вирішенні проблемних питань, захисту новоствореної організації від бюрократичних підходів чиновників державного апарату до розгляду наших звернень і запитів.
Л. Кравчук брав участь у роботі ІІ з’їзду Союзу (березень 1993 року), на якому була затверджена науково обґрунтована «Програма Українського Союзу промисловців і підприємців по невідкладних заходах та соціально-економічній реформі України». Вніс ряд суттєвих, виважених пропозицій до неї, в першу чергу — в питанні широкомасштабного розвитку підприємництва під відповідальність органів місцевої влади.
Перш за все, програма звертала увагу суспільства на те, що перехід до нової системи координат здійснюється методами не стільки ринкової, скільки тіньової економіки (відтоді нічого не змінилося). Це гранично звужує соціальну базу, веде до відтоку ресурсів із виробничої сфери, підпорядковує ресурси держави і товаровиробників неупорядкованому рухові інфляційних грошей і фіктивного капіталу, що одержує надприбутки при катастрофічному скороченні задоволення виробничих і особистих потреб, а вартісно-фінансові показники вже не виконують роль індикаторів економічного розвитку.
Програма визначає, що суттєвим важелем для виходу України з кризового стану її економіки, коли провідна роль відводиться органам державного управління, має стати запровадження поряд з існуючим публічним правом системи приватного права підприємництва, свободи та приватної ініціативи як необхідної умови формування суспільства змішаної економіки. Зрозуміло, що це передусім стосується об’єктів підприємницької діяльності. Саме таку можливість для успішного розвитку малого і середнього бізнесу забезпечили законодавці передових країн світу США, Японії, Китаю, Німеччини, Нідерландів, Великобританії, Швеції, Норвегії, Франції та багатьох інших, де доля малого і середнього бізнесу у ВВП сягає більше 40 відсотків. На жаль, наша країна з цим важливим економічним показником, як кажуть, «пасе задніх».
Вітчизняні аналітики цілком справедливо вважають, що останні роки державна влада значно послабила увагу до підприємців і не виступає надійним гарантом їхньої продуктивної, ефективної, безпечної діяльності, чинне законодавство, на жаль, не відповідає світовим стандартам підтримки і розвитку малого і середнього бізнесу. Як наслідок — повсюдно банкрутство паралізує діяльність підприємців, змушує їх закривати бізнес, поповнювати ряди безробітних. До того ж органи місцевого самоврядування часто-густо «ставлять підніжку» фінансово-економічного і соціального характеру своїм підприємцям.
Аналізуючи основні базові положення Програми Українського Союзу промисловців і підприємців у частині розвитку підприємництва та підтримки малого бізнесу, я дійшов висновку, що багато з них не знаходять розвитку в сучасній економічній діяльності країни. Зокрема, йдеться про такі з них:
— створення надійної фінансово-кредитної бази підприємництва шляхом
зменшення податкового тягаря через скорочення кількості непрямих податків та їх розмірів;
— формування розгалуженої мережі громадських і приватних
неприбуткових фондів розвитку підприємництва, які б надавали гарантії по кредитах (перш за все — пільгових), здійснювали фінансування програм підготовки кадрів та інших проектів, пов’язаних з розвитком вітчизняного підприємництва;
— створення сітки спеціалізованих комерційних банків і страхових
компаній для надання індивідуальних позик та обслуговування венчурних підприємницьких структур;
— відкриття широкого доступу підприємцям до виважених іноземних
кредитів, що надаються від міжнародних організацій та по міждержавних каналах (приклад Австрії, Швейцарії, Данії і т.д.);
— запровадження державного страхування комерційного ризику
підприємств на випадок фінансових та інших втрат, викликаних причинами, що зумовлені діями органів державної влади (!);
— відсутність у державі розробленої на сучасному рівні стратегії
державної та громадської підтримки малого і середнього бізнесу, як це законодавчо впроваджено в багатьох країнах світу.
На мою думку, яка збігається з думками моїх колег — вчених економістів, назріла необхідність здійснення централізованого державного фінансування розвитку підприємництва за схемою «бюджет — громадські структури підтримки малого бізнесу — підприємства». На це спрямувати відповідні кошти, отримані від приватизації державного майна, за прикладом Китаю, Японії, Таїланду, Ізраїлю та ін.
Державна влада може взяти на озброєння існуючу практику в багатьох країнах по розробці фінансово-кредитних механізмів стимулювання малого бізнесу, який включав би податкові пільги, пільгове кредитування підприємницьких структур та бюджетне фінансування їх діяльності в пріоритетних сферах економічного життя (впровадження нових технологій, виробництво дефіцитної продукції, товарів для народу в доступних цінах, будівництво житла, об’єктів соціального призначення та ін.).
Мені імпонує діяльність та активна позиція у відстоюванні своїх прав та інтересів відомих вишгородських підприємців, які виконують дуже важливу роботу на користь громади і, звичайно, потребують уважного ставлення до них з боку місцевих органів влади.
Думаю, що було б доречним провести зустріч з ними у науковій раді при міському голові, щоб обмінятися діловими пропозиціями стосовно їхньої перспективи і проблем у роботі.
Прикро те, що в даний час, характеризуючи ситуацію в діяльності підприємництва, ми змушені робити поправку на мілітаристську економіку, викликану воєнними діями на Донбасі. Не втрачаємо надію, що незабаром настане благословенний Богом час, коли здоровий глузд візьме верх у міждержавних відносинах і наш багатостраждальний народ скине з плечей тягар лихоліття, а соціально-економічна політика державної влади цілком і повністю буде спрямована на добробут і процвітання людей.
