28.10.2020

Газета Вишгород

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів

Привабливе Немішаєво

Марина КОЧЕЛІСОВА
ФОТО – Павло СМОВЖ, спеціально для «Вишгорода»

Донька моєї знайомої своє покликання визначила, що називається, з колиски: ледве зіп’явшися на ноги, вхопила однією ручкою за вухо кота, іншою – за хвіст собаку, та й не випускає дотепер. А після 9-го класу пішла вчитися на ветеринара, до Немішаївського радгоспу-технікуму. Ми дивувались: чому не в Катюжанське ВПУ – на кухаря, адміністратора, майстра ресторанного обслуговування, флориста?
Нещодавно я побувала в Немішаївському державному агротехнічному коледжі (Бородянський район). Запитання «чому?» скінчились біля воріт і зовсім щезли після багатокілометрової екскурсії розлогими володіннями. Сад, пасіка, вет. операційна, по-сучасному обладнані аудиторії, ставок, лабораторії, три гуртожитки, дослідна ділянка, стайні та інші приміщення для тварин, майстерні, головний корпус сільськогосподарської школи ім. Столипіна, збудований у 1912-му (сходи біля перил витоптані, та міцні), просторі коридори, класи в ремонтах та захоплені розповіді викладачів про свої факультети – вразили.
Суцільний розвал у державі, фінансова криза… А тут наочний приклад (взірець), як можна багато зробити при обмежених можливостях. На жаль чи на щастя, у нас досі все тримається на ентузіастах, які витрачають не лише робочий, а й увесь свій вільний час на улюблену справу: складаються на ремонти, виконують їх власноруч, запрошують до співпраці такі ж навчальні заклади, відшуковують шляхи взаємовигідного використання наявних площ…
А головне – працюють з підлітками, у пору непростого характеру виховують із них притомних громадян, корисних суспільству, дають знання і професію та відкривають нові можливості у дорослому житті. До речі, на прийом до коледжу результати ЗНО не впливають.
Не секрет, що із животінням сільського господарства багато років в Україні животіла й підготовка відповідних кадрів. Але… багато залежить від керівника, а вони у коледжі мінялися чи не щороку. І от прийшов невгамовний керівник, фахівець-менеджер – кандидат с. г. наук, доктор філософії в галузі держуправління Володимр Альохін.
Він два роки на посаді директора, а вже міняється матеріальна база, вводяться нові технології навчання, розвивається активне міжнародне співробітництво коледжу з Великобританією, Німеччиною, Данією, Чехією, Францією. Альохін сам побував на стажуванні в Європі, відчув, що таке дуальна освіта (чотири години практики, одна – теорії), та дбає про таку ж освітню практику для студентів. Аби на наших найкращих у світі грунтах працювали найкращі фахівці. Аби – завдяки рівню підготовки кадрів для агропромислового комплексу – Україна таки вийшла на гідне місце у світовій спільноті.
Навчальний заклад, що ц. р. відзначатиме своє 105-річчя, із радгоспу-технікуму став підрозділом НУБіП, Національного університету біоресурсів і природокористування (раніше – Українська сільськогосподарська академія). Змінився статус, а відтак – вимоги до навчального процесу та фаховості випускників. У коледжі успішно реалізують ступеневу освіти – через створення інтегрованої неперервної системи підготовки студентів за ступенями: молодший спеціаліст – бакалавр (на базі коледжу!) – бакалавр – спеціаліст – магістр – аспірант університету. Випускники ВП НУБіП України «Немішаївський агротехнічний коледж» продовжують навчання у ВИШах ІІІ і IV рівнів акредитації.
У коледжі є навчально-виробничі лабораторії – тваринництва і рослинництва, ставкового господарства (19,6 га водного дзеркала з інкубцехом для вирощування молоді коропа, травоїдних і осетрових риб); ветлікарня та ветклініка; лабораторія «Зооцентр»; кінно-спортивна школа. У Немішаївському коледжі готують сьогодні водіїв, трактористів-машиністів сільськогосподарського і лісового виробництва, слюсарів з ремонту техніки, енергетиків та інших кваліфікованих спеціалістів і робітників для цих галузей.
Тут можна вивчитися на економіста, стати фахівцем у галузі переробки продукції тваринництва, отримати кваліфікацію молодшого спеціаліста з фінансів і кредиту, бакалавра – з агроінженерії, електромеханіки, електроенергетики тощо. Тобто одержати професійну середню та неповну вищу освіту – можна сказати, вдома (хоча серед 1660 студентів є й представники з 13-ти областей України).
Мешканцям Київщини не треба щодня долати кілометри і витрачати час на поїздку до столиці, розлога територія коледжу дозволяє і навчатися, і брати участь у чисельних гуртках, і гарно відпочивати, і приймати гостей (так, кілька років тому три тисячі осіб зібралися в Немішаївському коледжі на профтехосвітній форум всеукраїнського рівня).
Докладнішу інформацію можна отримати безпосередньо від працівників коледжу (тел: (04577) 41-1-55, 41-7-84). До речі, тут можна здобувати освіту й заочно теж – як за держзамовленням, так і за контрактом.
Про якість викладання предметів свідчать такі цифри: із 126 викладачів коледжу 9 мають звання кандидатів наук, 28 – викладача-методиста і старшого викладача, 59 – вищу кваліфікаційну категорію. Про умови для занять спортом свідчить те, що 10 (!) збірних команд коледжу з різних видів спорту постійно беруть участь у змаганнях усіх рівнів, до міжнародного включно. А виступом місцевих «соловейків» ми насолодилися сповна під час неформального спілкування.
Україну традиційно пов’язують із селом. І у свідомості й підсвідомості давно вже муляє: відродження України має початися саме із змін у сільському господарстві. Що отримало сучасне українське село від сучасного українського міста? Бар, дискотеку й інтернет (подекуди), а ще – чужі спадковому аграрію стереотипи «успішного життя».
А тут, у Немішаєві, сучасна освіта підійшла впритул до сільської молоді, що може по-сучасному реалізуватися у власній державі та по-сучасному й водночас із прадавнім досвідом цю державу розбудувати – для себе, своїх дітей і онуків. І не покривлю душею, коли скажу: за сьогоднішніх умов я б почала свою освіту із професійної , цілком вірогідно, що у Немішаєві, бо тут є перспективи. Патріотично мрію також про те, щоб і Катюжанське ВПУ стало підрозділом ВИШу та щоб у Вишгород «переїхали» факультети, а то й цілі середні та вищі спеціальні навчальні заклади.

 

Сьогодні точаться диспути про те, яка освіта потрібна українському суспільству – загальна середня, середня професійна, вища спеціальна чи  універсальна. Підтримую свого колегу Павла Смовжа, редактора іванківської «Трибуни праці»: «У нас, українців, головне завдання: невпинно  і всебічно зміцнювати  свою державу. В тому числі – кваліфікованим кадровим потенціалом. Аби  якомога швидше вивести її з тієї пресловутої «кризи».

DSC 7977

DSC 8008

DSC 8041

IMG 1078

IMG 1080

IMG 1086

DSC 7973