Ольга ДЯЧЕНКО
Відгук на поему Бориса Олійника «Трубить Трубіж»,
Запоріжжя, «Дека», 1997
Трубить Трубіж! Вклоняюся, Борисе!
Набатом слово б’є у глухомань.
Історію мара новітній писар,
Сиропом підсолоджує екран.
Мудрує люд: чи біле чорним стало,
Довіку не позбутись чорноти?
Вкраїнцям мажуть губи польським салом,
За долари — позбавлять сліпоти.
Вишукуєм в минулому героїв.
Лжепатріоти із своїх церков
В чужих молитвах, в іноземній мові,
За срібняки подзенькує любов.
Богдана призиваємо, Тараса…
(й для них людці вділили чорних фарб!)
Щоб Україна врешті піднялася,
Трубить Трубіж, щоб зняв окови раб!
