Причащання до Історії

Катерина ЗУРМА»

Третій тиждень листопада відзначився двома важливими подіями. Практично водночас в Україні та Польщі відбулися дві конференції. І обідві — на одну тему: як у наш буремний час зберегти історико­культурну спадщину для нащадків. Або, перефразуючи відомий вислів: коли гримлять гармати, то музи не мають права мовчати.

Коли гримлять гармати,

то музи не мовчать

У Міжнародному культурному центрі у Кракові 23­24 листопада 120 експертів (із Польщі, України, Нідерландів, Італії, Данії, Грузії, Азербайджану, Вірменії, Туреччини, Чехії, Фінляндії, Франції), представники відомих організацій­захисників культурної спадщини (ЮНЕСКО, Блакитний Щит, ICOM) та польських державних установ ділилися досвідом основних напрямків захисту культурного надбання людства під час військових конфліктів та екологічних катастроф.

Вишгородський історико­культурний заповідник (ВІКЗ) на засіданнях  Міжнародної конференції  «Культурна спадщина у світлі сучасних викликів та загроз. Програми та напрямки діяльності» представляв завідувач відділу археології ВІКЗ, старший науковий співробітник Інституту археології НАН України, кандидат історичних наук Всеволод Івакін.

Він розповів, що тема України була дуже актуальною. На території Криму і Сходу України — велика кількість пам’яток (архітектури, археології, історії та культури), відомі факти вивезення експонатів, наприклад, картин Айвазовського. Не повертають експонати, які брали для експозицій із українських національних музеїв.

«Блакитний щит» у Польщі готовий приймати українців та навчати, як правильно діяти під час стихійних лих чи бойових дій, як відновлювати архітектурні та археологічні пам’ятки, музейні експонати.

— Масова втрата культурної спадщини є результатом стихійних лих і збройних конфліктів, актів вандалізму, умисного знищення, тероризму і незаконної торгівлі культурними товарами, — наголосив український учений. — Та серед причин незворотного руйнування культурної спадщини — і відсутність належного матеріального забезпечення та підготовки служб, відповідальних за збереження пам’яток, а насамперед — законодавчої бази. Наша внутрішня проблема — «чорні» археологи, так звані пошуковці, які ходять з металошукачами по заповідних територіях у пошуках «скарбів». Для нас важливо не просто константувати стан справ, стан археологічних і природних пам’яток, а добитися їхньої гарантованої охорони державою, на національному рівні, а відтак — зберегти й отримати можливості для подальшого наукового дослідженняохоронних зон.

Зберегти та відновити

23 листопада в Історичному музеї Вишгородського історико­культурного заповідника відбулася науково­практична конференція «Межигірська старовина: збереження та популяризація історико­культурної спадщини Вишгородщини». Організатори — Управління культури, національностей та релігій Київської облдержадміністрації, Вишгородський історико­культурний заповідник (ВІКЗ) та видавництво Олега Філюка.

Інтерес широкого загалу громадськості до цього заходу наочно довела присутність на конференції депутатів Вишгородської міськради Інни Шубко та Валентини Парчук, головного лікаря Державної установи «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова», кандидата медичних наук Володимира Жулая, пошуковця Анатолія Здоренка (Український фонд «Пошук. Пам’ять»), директора Вишгородської ЦРБ Марини Березинець, просвітянина із с. Нові Петрівці Миколи Старенького, бійця АТО Вячеслава Верхочуба, провідного наукового співробітника відділу нумізматики Національного музею історії України Андрія Бойка­Гагаріна, заступника директора Інституту журналістики Київського університету ім. Б. Грінченка Тетяни Поліщук, мецената і медальєра Дмитра Піркла.

Презентація трьох видань (монографїя «Нариси з історії Києво­Межигірського в ім’я Преображення Господнього чоловічого монастиря в XIV­XVIII століття, автор — зав. сектором довідкового апарата обліку документів Центрального державного історичного архіву, к. і. н. Олексій Кузьмук; монографія «На тлі Межигірських круч», автор — художник­архітектор, науковий співробітник Музею Івана Гончара Анатолій Заїка; каталог­альбом «Звід пам’яток архітектури Вишгородського району», упорядник — архітектор­реставратор, голова Благодійної організації «Відродження пам’яток архітектури» Іван Биков) спонукала до наступних грунтовних виступів.

Про Межигір’я як козацьку святиню, наукові дослідження та історичну пам’ять ішлося у промові заступника директора Вишгородського історико­культурного заповідника, доктора історичних наук Тараса Чухліба. Провідний науковий співробітник ВІКЗ Дмитро Бібіков розповів про археологічні розвідки на території Межигір’я (чит. на сайті газети «Вишгород»: Всеволод Івакін, Віталій Козюба. Пам’ятки Межигір’я у світлі археологічних досліджень).

Із наявною у Вишгородській центральній районній бібліотеці краєзнавчою літературою присутніх ознайомили цілий стенд раритетів і розповідь зав. відділом обслуговування ВЦРБ Галини Дмитренко. Про друковані видання та культурний інформаційний простір говорив видавець Олег Філюк: ініціатор конференції, у видавничому «портфелі» якого за п’ять років — понад 200 видань (близько 100 авторів — знані науковці) вважає, що для збереження пам’яток дуже важливо надавати людям якомога ширшу інформацію — і насамперед вона має бути у бібліотеках.

Зробити «наш Український Єрусалим, куди з Афону приходили переймати досвід у наших пращурів» Національним парком, доступним для всього світу, закликав краєзнавець Геннадій Ніколаєнко, нагадавши і про цілющу глину та воду, а вишгородець Микола Юречко наполягав на відбудові Межигірської Лаври під патронатом Філарета (УПЦ Київського патріархату).

Межигір’я — терени для наукових досліджень та екскурсійних маршрутів Вишгродського заповідника. Так вважає директор музею­заповідника «Битва за Київ у 1943 р.» Іван Вікован. А зав. відділом краєзнавства Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам’яток культурної спадщини управління культури, національностей та релігій КОДА Олена Бреяк переконана, що цей комплекс пам’яток археології, історії та ландшафту якнайскоріше має стати заповідною зоною національного значення.

Директор центру пам’яткознавства НАНУ Олена Титова та директор Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам’яток культурної спадщини Любов Берегова запропонували створити на базі ВІКЗ: робочу групу з провідних науковців та громадських діячів (для вивчення історичної спадщини Межигір’я, відтворення того, що було, та побудови нового), а також позабюджетний фонд відновлення. Художник, архітектор і скульптор, почесний громадянини Вишгорода Василь Климик озвучив свою ідею: побудувати музей Руси­України із експозиційними залами.

Директор заповідника Влада Литовченко та старший науковий співробітник ВІКЗ Любов Ніколенко зауважили, що слушно видати буклет­картосхему сакральних місць Межигір’я та календар пам’яток Вишгородщини, а просвітянин і письменник Олександр Дробаха нагадав, що історичні особистості теж заслуговують на увагу.

Олена Бреяк розповіла про успішний досвід Полтавщини, де наукові (зокрема, археологічні) розвідки одразу ж видають буклетами, із яких складається Звід пам’яток області, а Галина Дмитренко підкреслила, що дуже потрібно видавати і біблографічні посібники, аби читачі знали, де шукати потрібну науково­краєзнавчу інформацію.

Депутатську підтримку — від міського до обласного рівнів — програмам збереження історико­культурної спадщини району пообіцяв депутат Київоблради Андрій Пещерін.

«Сподіваюсь, що за вашою допомогою Вишгородський історико­культурний заповідник стане епіцентром видавничої та науково­краєзнавчої справи, а також культурно­просвітницької роботи у сфері відродження та охорони історико­культурної спадщини не лише у Київській області, а й в усій Україні», — зврнулась директор Вишгородського історико­культурного заповідника, кандидат історичних наук Влада Литовченко до присутніх на конференції науковців, просвітян, краєзнавців, бібліотекарів, музейних працівників, громадських активістів, охоронців пам’яток, представників громадських організацій, журналістів.

Підсумком презентацій, обговорень і виступів стала ухвала конференції:

— створити на основі Вишгородського історико­культурного заповідника Робочу раду з питань вивчення, відродження, збереження та охорони історико­культурної спадщини Межигір’я (як пояснив заступник директора заповідника Тарас Чухліб, запрошено відомих вчених, краєзнавців, пам’яткоохоронців, державних та громадських діячів); організувати для цього позабюджетний фонд відродження;

— звернутися до Міністерства культури України та державних органів влади усіх рівнів щодо надання історичному Межигір’ю статусу Пам’ятки історії і культури України з включенням її до Реєстру пам’яток історії і культури України національного значення;

— звернутися до місцевої влади усіх рівнів: запровадити міські, районні та обласні програми підтримки ВІКЗ (археологічні розвідки, наукова та видавнича діяльність, зокрема — звід пам’яток по місту і району як складова частина проекту «Енциклопедія Вишгорода та Вишгородщини»).