Петро АНТОЩАК
Чому на 25-му році незалежності України як ніколи гостро постало питання захисту власної мови? Чому в Україні знову заговорили про прийняття нового сучасного мовного закону на європейських засадах, який гарантував би розвиток і поширення української в усіх сферах суспільного життя, як це визначено статтею 10 Конституції України? І як нарешті досягти рівня, щоб українці не почувалися у власній країні бідними родичами?
На ці та інші питання намагалися віднайти відповіді учасники наукової конференції «Буде мова – буде держава», що відбулася у Вишгороді. Як наголосила радник голови Київської ОДА Степанія Сідляр, симпозіум став логічним продовженням круглого столу, який 26 січня 2016 року започаткував на Вишгородщині проект «Мова – ДНК нації». Нагадаємо, що діє він під патронатом голови Київської ОДА Олександра Горгана та за меценатського сприяння депутата Вишгородської міськради Валерія Виговського.
За неповний рік організатори провели кілька масштабних заходів – круглих столів, просвітницьких лекцій із запрошенням відомих вчених та науковців, пізнавальних поїздок у музеї, місцями козацької звитяги, на могилу до просвітителя та велетня української нації Т. Г. Шевченка, що в Каневі. Уже четвертий місяць у районі діють безоплатні курси з вивчення української мови, де слухачами є як діти, так і дорослі – інженери, підприємці, юристи, пенсіонери. Ініціатива настільки виправдала себе, що стоїть уже питання про відкриття другої групи.
Проект, за словами С. Сідляр, на початковій стадії багато хто сприйняв доволі скептично, оскільки, як не прикро, але на Київщині, попри запровадження в країні державної мовної політики, українська далеко не всюди в пошані. «Втім, для нас орієнтиром були слова відомого індійського політичного діяча Махатми Ганді: «Спочатку вас не помічають, потім над вами сміються, потім борються з вами, а потім – ви перемагаєте», – наголосила вона. – А тепер вдвічі приємно, що саме до Вишгорода завітали провідні вчені, науковці, мовознавці, громадські діячі, представники Товариства «Знання» та Національної спілки письменників України, аби не просто взяти участь у заході, а спільними зусиллями виробити й підготувати пропозиції для внесення змін у мовне законодавство України».
На думку віце-президента Університету сучасних знань, вченого секретаря правління Товариства «Знання» Василя Василашка, із прикрістю доводиться констатувати, що й після Революції Гідності українська так і не стала по-справжньому державною. Правлячі еліти палець об палець не вдарили, аби створити належні умови для ефективного функціонування мови у сферах державного управління, послуг, економіки, в ЗМІ. Фактично й далі всупереч сподіванням більшості українців продовжується штучне нав’язування двомовності. Але якщо за Януковича це робилося демонстративно, то тепер – підкилимно. Процеси повзучої русифікації відстежуються на всіх рівнях, особливо – побутовому.
Тенденція деукраїнізації, на переконання учасників, є дуже небезпечною, оскільки прокладає шлях «руському миру» всередину країни. У світі давно зрозуміли, наскільки є згубною роль масового послаблення національної свідомості. Колективна ідентичність, як відомо, формується з урозуміння своєї окремішності. Саме тому північний сусід у своїх імперських задумах щодо асиміляції українців, насамперед, націлився на знищення нашої мовно-культурної самобутності.
Немає мови – немає нації. Тому питання її захисту набуває рівня національної безпеки України. А твердження, що спочатку потрібно вирішити в країні економічні проблеми, а вже потім зайнятися мовою, є хибними в корені, оскільки тільки на руку кремлівським сценаристам.
Про новітні відкриття витоків української мови розповів професор, кандидат філологічних наук Іван Ющук. За його словами, твердження про хуторянство або похідність української як «малоруського наріччя» – ніщо інше, як один із кремлівських міфів, аби нав’язати нації думку про її меншовартість. Навпаки, останні наукові дослідження доводять, що своїм корінням наша мова сягає аж другого тисячоліття до нашої ери.
Але як окремий етнос, на переконання відомого мовознавця, українці почали формуватися в VI столітті, коли в 558 році на слов’ян, що жили між Дніпром та Карпатами, посунули жорстокі авари, літописні обри (із чеської – «велетні»). Нашими предками є племена, що не емігрували, а, переживши навалу, заснували державу із центром в Києві. Іван Ющук розповів, що готує до випуску словник української мови VI століття, який міститиме понад 13 тисяч слів, що збереглися в лексиці від тієї доби. А враховуючи, що наш лексичний багаж набагато перевершує російський, то питання про те, чия мова є похідною, – доволі дискусійне.
На думку дослідника, не до кінця вірним є й офіційне твердження, що основоположником літературної мови став твір І. Котляревського «Енеїда». Ще в ХІV-ХVІ століттях у Великому Литовському князівстві вона мала статус державної, адже саме в Луцьку тоді творилися найважливіші державні документи. Нашою мовою у 1529 році написано навіть Статут Литовський. А на Запорізькій Січі вона остаточно набрала сучасних рис. До речі, І. Котляревський і Т. Шевченко були із давніх та впливових козацьких родів (детальніше про нові відкриття щодо походження мови – в інтерв’ю в одному з найближчих номерів).
Учасники конференції обговорили можливі додаткові механізми захисту національної мови на державному рівні. Проректор Університету сучасних знань, доктор юридичних наук, професор Сергій Мосьондз навів позитивні приклади мовного регулювання в провідних європейських країнах. Зокрема, у Франції видано низку законів, згідно з якими – за необґрунтоване вживання іноземної мови або нехтування власної в офіційних установах, освітніх та культурних закладах винним доведеться сплатити штраф не менше 5000 євро. Від жорстких санкцій не застрахований ніхто. Так, за не перекладені французькою документи американське «Gems» виклало 570 тисяч євро штрафу. За аналогічні порушення солідно поплатилися підприємства «Nextiraone» та «Europ Assistance».
На жаль, в Україні все спотворено. Як зауважив один із авторів Концепції державної мовної політики – голова Київської міської організації Товариства «Знання», кандидат мистецтвознавства, професор Василь Неволов, документ ніби є, а на практиці діє троянський «мовний закон» Ківалова-Колесніченка, який начебто всі засуджують, але відмінити – бракує політичної волі.
Учасники конференції виступили з ініціативою утворити на базі Вишгородської РДА робочу групу із залученням фахівців та науковців для підготовки законодавчих ініціатив щодо внесення змін в Концепцію державної мовної політики та винесення їх на розгляд профільного комітету Верховної Ради. А також запропонували низку додаткових заходів на рівні Вишгородщини з метою популяризації української мови та культури.
Наприкінці Валерій Виговський вручив вихованцям районного центру дітей, юнацтва та молоді «Дивосвіт», ЗОШ І-ІІІ ст. № 1, НВК «Гімназія «Інтелект» – ЗОШ І ст.» та СШ «Сузір’я» українські словники, підручники, книги, побажавши їм, висловлюючись словами Лесі Українки, боронити свою мову більше, ніж власну територію.
