21.10.2020

Газета Вишгород

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів

Надія (Ганна ДМИТРЕНКО)

Надія

Ганна ДМИТРЕНКО, м. Вишгород

Роки біжать, а я тебе щодня чекаю —

З весни приходом, з холодом снігів.

Та серця біль із часом лиш зростає,

Бо ти прийшов в цей світ і жити так хотів.

Чия рука бутон життя твого зірвала,

Не давши розцвісти душі безгрішній молодій?

Чия ненависть чи злоба з тобою розлучила,

Тебе віддавши смерті тій страшній?

Та пам’ять не дає забутися за тебе,

А серця рана кровоточить і щемить.

Лише в одному є моя надія і відрада,

Що Ангелом в тім світі будеш вічно жить.

Хтозна, пройдуть роки чи, може, дні, години —

Твоя душа зустріне там мою.

Як воля Божа — будем вічно разом.

Я Бога і Христа благаю і молю.

Я обійму тебе, мій сокіл ясноокий,

До серця пригорну голівоньку твою,

Бо на землі тужила й сумувала за тобою,

Тож хай нам Бог пошле життя і спокій у раю.