Мигкоче золотом і воском…

Віктор КУЧЕРУК

Мигкоче золотом і воском,

Невтішно зору, листопад.

Уже позбувся шику й лоску

Закіптявілий димом сад.

Гіркотні запахи повітря

Аж очі звузили до сліз,

Хоч розсоталися на вітрі

Дими й з туманами злились.

Холонуть вогнища осінні,

Сліди лишаючи сумні.

І в занімілім безгомінні

Стає незатишно мені.