Мигкоче золотом і воском…
Віктор КУЧЕРУК
Мигкоче золотом і воском,
Невтішно зору, листопад.
Уже позбувся шику й лоску
Закіптявілий димом сад.
Гіркотні запахи повітря
Аж очі звузили до сліз,
Хоч розсоталися на вітрі
Дими й з туманами злились.
Холонуть вогнища осінні,
Сліди лишаючи сумні.
І в занімілім безгомінні
Стає незатишно мені.