Віктор КУЧЕРУК
Люблю світанки барвінкові,
Коли вгорі — сама блакить,
І сиві пагорби дніпрові
Відкриті зору кожну мить.
Люблю дивитися, як віти
Верба полоще у росі,
Там, де нема в цей час на світі,
Крім мене, жодної душі.
Люблю босоніж почалапать
По дну піщаному ріки, —
Вдихати плес далеких запах
Човнам рибацьким завдяки.
Люблю послухати незримих
Пташок веселі голоси,
Бо в їх піснях вчуваю рими
Багатомовної краси.
Люблю вздовж берега топтати
Стежки за синій небокрай,
Щоб твердо впевнитись і знати
Який красивий рідний край.
28.10.16
Дитячі малюнки
Не вимагають вдумливих рецензій
Метелики чи квіти поміж трав,
Якщо малюк їх неумілим пензлем,
Побачивши уперше, змалював.
Здивовано вглядаюся в отави
На річки голубої відбитті, —
І жаль стає, що кольори яскраві
Дорослі зрідка бачать у житті.
Мина дитинство швидко й невловимо,
Непізнане ніким до глибини, —
І барви з часом робляться блідими,
І смуток криє радісні тони.
Наявні фарби не лягають в’юнко
На пожовтіле і холодне тло, —
Розчулений побаченим малюнком
Ніяковіло чухаю чоло…
27.10.16
Передчуття, прозріння чи уява…
Зненацька десь поділася утома,
І в пам’яті згубилися жалі, —
І весело, і сумно, і відомо,
Що станеться зі мною на землі.
Мов соромливо дивлячись крізь шпарку,
З прискореним на час серцебиттям, —
Зарані відчуваю кожну сварку
І до примирень бачу вороття.
Усе майбутнє, в мороці і світлі,
Цвіте й шумить, немов під вітром гай, —
Так дно сліди показує від кітви,
Так звуками вчувається ручай.
Замислений, насправді я не знаю,
Побаченим ділитись беручись, —
Чому цілунки щоки обпікають
І серце калатає, мов колись?
Передчуття, прозріння чи уява,
Між суєтою прагнень і надій, —
Примушують не думати про справи,
Не перейматись безумом подій.
Так лялечка закутана у кокон,
Вслухаючись у невідомий світ, —
Напевно бачить невідкритим оком
Зелений луг і сонце, і політ…
26.10.16
Середина осені
Середина осені собі
Багрецем вистелює стежини
Між повитих тишею дубів,
По уклінно схилених билинах.
Середина осені мені
Пісеньку наспівує нехитру
Про похмурі і короткі дні
Впереміжок із дощем та вітром.
Середина осені іще,
А уже тривожно до нестями
Від холодних подихів ночей
У пітьмі, осяяній зірками.
Половина осені в очах
Залишилась правдою тією,
Про яку не хочеться мовчать,
Мимохіть стрічаючись із нею.
Середина осені…
25.10.16
