05.03.2021

Газета Вишгород. ONLINE

Офіційний сайт газети Вишгород, Новини, архів. ONLINE

Меджибіж: фортеця

DSC00363

DSC00369

Анатолій МИСЬКО, голова Вишгородської районної Ради фізкультурно-спортивного товариства «Україна», адмірал-командор Українського козацтва

Згідно з планом щодо роботи з населенням, Вишгородська районна Рада фізкультурно-спортивного товариства «Україна» організувала і провела спортивно-туристичний похід до фортеці Меджибіж у Хмельницькій області. Учасники походу — члени Вишгородського самодіяльного ансамблю «Вівтар Вітчизни» («Гайдамаки»).

Мало хто з нас по волі, чи по неволі, володіє якимись знаннями про цю Українську Фортецю середньовіччя. То для тих, хто живе не тільки сьогоденням, а й заглядає у майбутнє,буде цікаво якось заглянути і на одну із сторінок минулого нашої держави.

Меджибіж (Межибіж) — тепер селище у Летичівському районі,Хмельницької обл. Знаходиться на місцевості при впадінні ріки Бужка в Південний Буг. 2 тис.мешканців.

Меджибіж вперше згадується в Іпатіївському (українському) літописі від 1146-48р.р. В цей час Київський князь Ізяслав Мстиславович передав у власність князю Святославу Всеволодовичу п’ять міст і серед них «Межибоже». Вже тоді воно було досить розвинутим і мало широкі торгівельні зв’язки з іншими поселеннями Волині та Київщини. З кінця ХП ст. належало Галицько-Волинському князівству. А у ХІІІ ст. входило до складу Болохівської землі і вже мало дерев’яну фортецю з земляними валами.

Наявні архітектурні і археологічні пам’ятки підтверджують свідчення літопису. Рештки земляних валів , археологічний матеріал ХІІ-ХІІІ сторіч, виявлений дослідниками на території фортеці поряд із розкопаними мурованими укріпленнями, похованими ХШ ст. за тереном цих укріплень, які припадають на часи татарського нападу, переконливо промовляють про існування тут поселення в цей давній період.

В часи боротьби з тогочасними монголо-татарами у 1241 р. первісна фортеця була зруйнована. Наслідком тих війн стало знесення всіх укріплень українських міст — 1255р.

Край опинився під окупацією татар і залишався в неволі майже 100 років.

Великий князь Литовський Ольгерд витіснив татар з Поділля в 1362р. і місто стало належати до Луцької землі ,а пізніше до князівства Литовського. В 1444 році поляки приєднали Меджибіж до Польщі.

Місто лежало на перетині двох Татарських шляхів — Чорного та Кучманського, тому для контролю за воєнними ситуаціями , було вирішено побудувати тут мурований замок. Перші відомості про це датуються 1516 роком.

Тепер фортеця є перлиною Меджибожа і найвизначнішою пам’яткою не тільки селища а і всієї України, хоча її історію за часів України-Руси вивчено мало.

З 1540 року майже 200 років містом володіли магнати Сенявські. У 1593 році Адам

Сенявський надав місту Магдебурзьке право. На початку ХП ст. в місті проживало 12тис.осіб (приблизно стільки, скільки тоді було в Києві!)

У Львівському літописі тих часів Меджибіж згадується як дуже красиве і багате місто. На самому початку Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, Меджибіж, разом з фортецею був захоплений козаками, та наступного року поляки відбили все назад. В турецьких руках місто було в 1672-1699 роках.

З 1730 р. містом володіли князі Чорторийські. Але у 1831році за участь у польському повстанні їх майно було конфісковано Москвою і там розмістились її солдати.

В 1877-1882 та 1895-1914р.р.тут знаходилася штаб-квартира легендарного 12-го Імперського Ахтирського гусарського полку. Для потреб особового складу цього полку у місті, неподалік фортеці, був збудований публічний заклад…

А вже тепер, бувший будинок цього закладу, продається з молотка!!!

Тут зупиняємось. Бо газета «Вишгород» не в стані надрукувати всі історичні

перепитії славного Українського міста Меджибіж!.

Сама ж Фортеця обнесена високим кам’яним муром — 8-20метрів, по кутам —сторожові вежі,на подвір’ї допоміжні споруди: церква, казарми та інше. Члени ансамблю «Вівтар Вітчизни» пішохідно піднялись на командні пункти фортеці — це не легка справа , а якщо йде оборона фортеці — то оборонцям достається багато…

На позір зовнішніх зівак, Фортеця справляє враження грандіозної споруди. І навіть для сучасної артилерії являє собою міцний горішок. Тепер в приміщеннях бувших казарм розміщені три Музеї — археологічний, народного ткацтва, малярства та Голоду.

В одному із залів представлені своєрідні художні твори іконо-малярства ХІХ-ХХ ст.: «Цар Слави», «Голголфа», «Воскресіння», « Пантелеймон-цілитель» та Інші Київської школи іконопису Новицького.

Частина Фортеці тепер знаходиться в стані млявої реставрації. Але ж тут, на відреставрованій половині, безперервно проводяться різноманітні етнографічні і музичні фестивалі та інші публічні заходи.Біля Фортеці, традиційно, пасуться, вівці…

Заїжджі мандрівці з вище середнім розумовим сприйманням реальності життя відчувають тут серед населення тяглість минлих віків, спокійну впевненість в поточному житті та невідворотність майбутньої долі. Кам’яний гігант фортеці на протязі віків .повсякчас виструмлює силу і споконвічну безкінечність українського духу.

У західних містах України щорічно проводяться молодіжні фестивалі з відзначенням героїчних сторінок боротьби українського народу за самобутність і незалежність.

У Луцьку — це фестиваль «Бандерштат», а в Меджибожі — Якова Гальчевського (Войнаровського) — визначного українського старшини визвольних змагань 1917-20р. Його рідне село — Головчинці — знаходиться неподалік села Меджибіж.

Ансамбль «Вівтар Вітчизни» зустрівся тут з відомим сучасним композитором, автором і співцем сучасних патріотичних пісень Василем (Живосилом) Лютим. Наш ансамбль в цей час виконував його славетну пісню «Меч Арея», і йшла подача нашого виступу в Інтернет.

Для «Чайників» такі поїздки є важкими, та ще не всі рзуміють , навіщо їм взагалі поринати в минулі віки і навіщо їм ці всі знання!?

Але ж свідомі мешканці Вишгорода якоюсь мірою постійно стикаються з історичним минулим нашого міста — спресована згадка про передачу Вишгорода, як віно, княгині Ользі, літописні згадки про роки її правління в Київському князівстві та у Вишгороді, земляні вали, Вишгородські висоти та згадка про те, що Ярослав Мудрий мав тут гарем на 700 наложниць — тяглість віків!…Ті ж татаро-монголи зтерли Вишгород з лиця землі у 1240 році, та шматування нашої землі поміж минулими загарбникам — це середньовічні рамена України, її історичні рівнолежники з Меджибіжом в тому ж історичному руслі! І Україна не стоїть, а йде в майбутнє по праху всіх минулих і теперішніх її супостатів.

Відзначаємо,що вояж ансамблю «Вівтар Вітчизни» до Меджибожа відбувся при підтримці цього заходу міським Головою Вишгорода Олексієм Момотом.

Ансамбль «Вівтар Вітчизни» щиро дякує нашому війту за цю підтримку і розуміння!