У Благодійному фонді святої Ольги Міжнародний день захисту дітей відзначили, запросивши на гостину багатодітних мам та їхніх дітей. Вітали щиро, від душі, по-родинному тепло. Вкотре ініціює ці зустрічі президент фонду Володимир Малишев.
А жінок таких у нашому місті, виявляється, немало. Віолетта Гопанчук – мама восьми дітей, мама-героїня (як назвав її Семен Поташник, – «цариця!») Молода, красива, весела, позитивна жінка народила і виховує сімох доньок і сина. У трикімнатній квартирі вони живуть увісьмох. Двоє старших мають свої сім’ї, мешкають окремо.
– І я, і чоловік – із багатодітних сімей. Але наші батьки за тяжкою працею щастя від дітей не бачили. Я ж – у дітях бачу щастя. Моя донька скоро також буде багатодітною мамою. І це чудово! – радіє вона.
Віолетта – пекар-кондитер, проте за професією працювала зовсім недовго, бо за покликанням – мама. Чого навчає своїх дітей? Не озиратися, сміливо йти вперед. Не заздрити тим, у кого краще, а цінувати, що маєш, і бути вдячним.
Завжди усміхнена, романтична Наталя Анохіна має двох синів і донечку. Людина творча, до творчості залучає і дітей. У її семирічної Софійки після школи – бальні танці у РБК «Енергетик», рукоділля у Центрі творчості «Джерело», образотворче мистецтво.
І Наталя, і її чоловік родом із Запоріжжя. Деякий час мешкали в Києві. Кілька років живуть у Вишгороді, який жінка вважає райським містом.
– Так багато хочеться встигнути, – каже Наталя. – У житті скільки прекрасного. Аби ще був мир – усе було б просто чудово!
Антоніна Проводнюк, здається, зовсім недавнечко була малим дівчам – моєю ученицею у школі № 3, а сьогодні прийшла на зустріч із трьома, як каже – гіперактивними, синочками. Тендітна, худесенька, як тростиночка, а очі – сяють.
Тоня має вищу освіту – закінчила Київський політехнічний інститут. Проте за спеціальністю працювати не поспішає – хоче якнайбільше уваги приділяти дітям, водить старшеньких на кілька гуртків, аби були розвиненими і зробили вірний вибір у майбутньому.
У Світлани Жовтобрюх також троє дітей. Лікаря-рентгенолога Вишгородської ЦРЛ знають у місті і як майстриню вишивки (своє вміння вона передала доньці). А ще, об’єднавши однодумців, Світлана Іванівна організовує в лікарні чудові тематичні виставки – на радість здоровим відвідувачам і на користь пацієнтам.
Марина Жердацька виховує також двох синів і доньку (яка в наступному навчальному році разом зі старшими братиками піде до Вишгородської ЗОШ № 1), а ще – учнів спеціальної школи «Надія», де працює вчителем-дефектологом. Вона – активна мама БГО «Заради спасіння миру». Благодійна організація, яка об’єднує багатодітних матерів і має свою сторінку у Фейсбуку, надає переважно інформаційну підтримку – щодо пільг, матеріальної допомоги від міської ради, оздоровлення дітей, навчання в позашкільних закладах міста. Голова фонду Ірина Чубач і актив організації мріють про приміщення, де могли би збиратись. І не лише для вирішення питань, а й із тим, щоб мами-рукодільниці навчали інших мам та їхніх чад.
– З приміщенням сьогодні важко, – каже Ірина (ОСББ, що створюються у будинках, хочуть мати немалі кошти за оренду своїх підвальних приміщень). Не відмовляє лише президент Благодійного фонду Володимир Малишев. Тут ми, багатодітні, й познайомились, здружились, тут отримали і підтримку тоді ще депутата міської ради Олексія Момота (цього разу він не зміг прийти на зустріч, але передав свої вітання – авт.)
Цікаво, що жінки, заклопотані дітьми, доглядом за ними, вихованням, роботою, на запитання – які мають проблеми – не мали що відповісти. У разі труднощів – звертаються до Всевишнього…
– Важко переоцінити роль жінки. Вона є саме життя. Вона набагато сильніша за чоловіка – хоча б тому, що народжує, – жоден чоловік не витримав би такого, – щиро говорив почесний громадянин міста, Герой України, людина з величезним життєвим досвідом Семен Поташник та радив жінкам привчати/примушувати навіть/ чоловіків працювати – це є їхній обов’язок. – Жінка й набагато відповідальніша, бо справді, якщо хочеш, аби справу було зроблено швидко і якісно – краще довірити це жінці. І, якби жінкам віддати владу, як було за матріархату, – не було би стільки війн.
Найбільшою подякою від цього чоловіка великої мудрості й досить похилого віку був доземний уклін матерям…
Для них сьогодні важливо, аби вчасно дитину можна було влаштувати до дитсадка та аби вона навчалася у не переповненому класі. Ці питання намагається вирішити місцева влада. Говорив про них і Олександр Приходько, за підтримки якого відбулася зустріч, а ще – дякував жінкам за їхній щоденний подвиг.
Розчулені від теплих слів матусі спілкувались між собою, разом із дітьми пригощались солодощами (подбав Олександр Приходько та виконавчий директор КТВП «Вишневий» Микола Литвиненко), отримували подарунки (авторські книги «Вишгород – Русь Київська» та «Біль і сльози Чорнобиля» надав академік Іван Бурдак; про миючі засоби подбала фірма СК «Джонсон», її генеральний директор Світлана Малік та представник компанії Валентина Марченко). І хоча увагу приділили більше мамам – вважаю це логічним, адже без них не було б і свята – Міжнародного дня захисту дітей.
