Ірма Фантимівна ТОЦЬКА
Лише півгодини шелесту асфальта,
Лише півгодини — руку простягни:
Вишгород і Київ — старовинні браття,
Тут завжди витає подих давнини.
Бережіть цю землю, бережіть цю славу,
Це земля священна, Україна-Русь!
Я люблю це небо, я люблю ці трави,
І куди б не їхав, я сюди вернусь!
Вишгород і Київ в радощах і горі
Завжди були разом протягом століть,
З Вишгорода в Київ мчали буйні коні,
Гуркотіли далі тупотом копит.
Тут одні стрічали зорі і світанки,
Тут одна спадала вранішня роса,
Тут одні звучали плачі і веснянки,
Тут одні молитви чули небеса.
Золоті вітрила випливуть з туману
І заморські гості стануть на поріг
Цій землі вклонитись і віддати шану:
Тут лежать святії і Борис, і Гліб.
