Віталій САРДАК, голова ВГО «Зелений корпус»
Оголошення про громадські слухання щодо скверу на вул. Ю. Кургузова наша громадська організація розмістила у друкованих та інтернет-ЗМІ, а також на корпусах 1 і 2 будинку 1-а на цій вулиці (ЖК «Ярославичі»). Як ініціатори, ми ставили за мету — привернути увагу до «зеленої території» та зібрати думки жителів м. Вишгорода, насамперед — мешканців мікрорайону: чи потрібен на відвойованих у забудовників 1,8 га сквер або парк і яким саме він має бути?
На обговорення зібралося аж… три десятки осіб. Це з усього міста. До слова, лише у ЖК «Ярославичі» мешкає понад 1000 родин, а на Кургузова, 3-а, 3-б — іще до півтисячі сімей.
Частина присутніх активістів вважала, що це має бути огороджена парканом закрита територія дикої природи. Інші пропонували зону відпочинку — доріжки-теренкури з лавочками та ліхтарями, а також спортивну зону та дитячий майданчик. Міський голова О. Момот, який взяв участь у обговоренні, запропонував розробити декілька проектів, а присутні доручили взятися за цю справу активістам — на волонтерських засадах.
А також вирішили, що для початку необхідно: визначити статус та межі вищезазначеної території, розчистити її від хащів, встановити сміттєві баки та зробити пристойні пішохідні доріжки, а вже потім братися за облаштування інфраструктури — зовнішнє освітлення (так, аби не заважати відпочинку мешканців буд. 3-а та 3-б), лавочки, дитячий та спортивний майданчики.
Це буде найбільший зелений сквер у Вишгороді – місце для зручного й безпечного відпочинку на природі.
ІСТОРІЯ НАШОГО МІСТА почалася зі СКВЕРУ
Марина КОЧЕЛІСОВА
П’ятого і шостого лютого у Вишгороді відбулися дві події. І, попри відносно невелику масовість, їх можна вважати знаковими. Тому що обидві — паростки українського громадянського суспільства.
Насамкінець робочого тижня, у п’ятницю, о 17-ій годині у малій залі адмінбудинку (на пл. Т. Шевченка, 1) зібралися представники громадських організацій соціальних служб, позашкільних навчальних закладів і активні вишгородці. Молодь і люди середнього та старшого віку спочатку подивилися виставу гостей-броварчан «Історія нашого міста» (серед «акторів» були місцеві мешканці та вимушені переселенці), а потім розіграли по-своєму кожну із сценок: багатодітна активістка збирає підписи для перенесення контейнерів для сміття подалі від будинку; собачку вигулюють на дитячому майданчику; розмова з чиновником у ЖЕКу.
Все це відбувалося за методикою «Театр пригноблених», який в Україні з’явився в 2014 році під час Майдану, серед прихильників ненасильницького спротиву. У 2015-му творчі українці набралися досвіду на воркшопах і організовували ГО «Театр для діалогу». Подібні соціальні вистави — на імпровізованому театральному майданчику поділитися своїм досвідом, проаналізувати себе та суспільні проблеми — вже відбулися у Ворзелі, Ірпені, Коцюбинському, Борисполі, Броварах.
Анонсована як захід для адаптації вимушено переміщених осіб вистава зачепила струни серця кожного присутнього. Відбувся не просто діалог, а багатоголосий хоровий виступ: на запитання і пропозиції ведучої (Яна Салахова) відгукувалися одразу по декілька осіб — вони приміряли ролі й ситуації на себе та демонстрували, як, на їх думку, найкраще досягти результату в інтересах усієї громади: вчилися чути і ставити себе на місце інших; разом шукати шляхи розв’язання соціальних проблем.
Наступного — вихідного дня — вишгородська громадськість вже не грала, а по-справжньому обговорювала облаштування скверу на території 1,8 га на Кургузова. Мозковий штурм активістів (серед них до десятка осіб — представники ЗМІ та депутати на чолі із мером Вишгорода Олексієм Момотом) фіксував Микола Клименко. Він записував найрізноманітніші пропозиції — чи потрібно: велосипедні та пішохідні доріжки; доріжки асфальтовані чи гравієві; дитячо-спортивний комплекс чи окремі майданчики (у дворі, на пекучому сонці попід вікнами чи у лісі, де кліщі); скейт-парк; визначити місце для вигулу собак; собак перестріляти; облаштований сквер; огороджена територія незайманої природи; санітарна вирубка хащів; освітлення; щоб не світило у вікна будинків; лавочки; визначення статусу скверу; перекриття дороги на дачі та розбірки із «самозахватами» (городи, гаражі тощо); позначення геодезичних меж; відгородження бетонними блоками (або підпірна стінка) від гаражів; визначити місце для масових громадських заходів; хай мешканці «Ярославичів» приберуть навколо себе і т. інш.) Потім, за швейцарською моделлю народовладдя, проголосували за кожну ідею окремо. Дві години пролетіли непомітно. Все обговорювали емоційно та відверто. Насамкінець донеччанин запросив присутніх на флеш-моб на площі перед адмінбудинком — плести захисну сітку (чит. і див. фото на стор. 4).
Висновки зробив міський депутат Віталій Сардак (чит. на стор. 1).
Докладніше громадські слухання з приводу скверу на Кургузова – див. на відео (автор — Ігор Дунайський)
Показ форум-вистави у Вишгороді відбувся в рамках ініціативи «Довіра та діалог як запорука розвитку громади». Проект реалізується за підтримки Програми Розвитку ООН в Україні (в межах Проекту «Швидке реагування на соціальні та економічні проблеми внутрішньо переміщених осіб в Україні») за фінансової підтримки Уряду Японії і в партнерстві з Урядом України, регіональною та місцевою владою.
та див. на відео (автор — Ігор Дунайський)
