Марина КОЧЕЛІСОВА
ФОТО – Дмитро ПІРКАЛ, спеціально для «Вишгорода»
https://www.youtube.com/watch?v=6blBIrc3i6A
Майже до Нового року грудень більше нагадував середину осені: температура переважно трималася на плюсах, на березі Чорного моря загоряли, на Закарпатті влаштовували шашлики на природі. Тотальному потеплінню відповідав і суспільно-політичний градус.
На Сході не вщухала стрілянина, Заходом, Центром і Півднем хвилею пішли вибухи і «розбірки», по столиці — до професійних дат і без календарного приводу — регулярно марширували колони громадянського суспільства (під Київраду, Кабмін і Парламент).
Що тут скажеш: бій світла з тінню, кінець року завжди цим відзначається. Та й народ цілком законно хоче, щоб його почули. Як зробити глас народу гучним і цивілізованим, а майбутнє України – щасливим, радилися наприкінці грудня за круглим столом у великій конференц-залі Національної академії наук України. Всеукраїнський круглий стіл, ініційований ВГО «Спілка християнських письменників України» (на чолі з Костянтином Шаповаловим) та екс-головою зовнішньої розвідки України Миколою Маломужем, зібрав духовних лідерів нації, українську інтелігенцію, представників громадянського суспільства, науковців, військових, журналістів. Серед них: архієпископ УПЦ КП Євстратій (Зоря), митрополит Білоцерківський та Богуславський УПЦ МП Августин, митрофорний протоієрей УГКЦ Олекса Петрів, голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський, директор Національної кіностудії ім. О. Довженка Олесь Янчук, голова ВМГО «Студентська республіка» Павло Вікнянський, член Парламентської асамблеї Ради Європи Леонід Рахановський, народний депутат чотирьох скликань Юрій Кармазін, голова ВГО «Спілка захисників України» Віталій Повх, директор Інституту родинного і подружнього життя Українського католицького університету Петро Гусак. На ці велелюдні народні збори були запрошені і представники від Вишгорода та Вишгородщини, де народ не просто активно контролює місцеву владу, а й співпрацює з нею на різних теренах.
Промовиста назва заходу — «За щасливе майбутнє України» — свідчила: обговорювалися доленосні для нашої держави питання. Мета круглого столу — започаткування в Україні платформи, яка б сприяла об’єднанню громадянського суспільства у боротьбі проти закритого політичного клубу та дозволила громадськості бути почутою владою (існуюча система це відкидає).
Як зламати систему?
Всі ми хочемо жити краще. Та чи можна перебирати на себе функції Господа Бога й одноосібно (чи натовпом) вирішувати, кого і в який смітник закидати? Один із ініціаторів щорічного круглого столу на гострі й актуальні для України теми, голова Вищої Ради Народних зборів України, генерал Армії України Микола Маломуж (НА ФОТО 1 — другий справа) вважає, що реальний механізм правової дії — офіційні народні збори, котрі висуватимуть кращих, професійних, моральних і авторитетних людей, які зроблять владу по-справжньому народною.
Робота з об’єднання та оновлення країни розпочалася 17 жовтня 2015 р. і вже охопила майже усі регіони. У ході змістовних зустрічей з місцевим активом майже усіх регіонів втілюється на практиці ідея прямого народовладдя — відповідні звернення до влади прийняли Волинь і Львівщина, Житомирська, Вінницька області і Полтавщина. Українське суспільство має самостійно вийти з соціальної та економічної кризи та здійснити кардинальну перебудову країни.
«Людина формується з колиски»
На цьому наполягали присутні на засіданні круглого столу «За щасливе майбутнє України» діячі культури, науки, освітяни та представники чималого сегменту жіночих організацій: Ірина Мостова та Надія Шевченко з МГО «Федерація жінок за мир у всьому світі», голова ГО «Рада родин» Анжела Побужанська, співголова ГО «Всеукраїнська організація зі справ вимушених переселенців» Оксана Єрмішина, яка, зокрема, сказала: «Народ шукає простих рішень і зрозумілих відповідей на запитання: «Чому у нас війна?». А щоб не було війни, починати слід з виховання дітей, саме це формує нове громадянське суспільство. Мене мої діти вчили патріотизму».
Про патріотизм як культурний код та про інформаційний простір говорила журналіст Тетяна Назаренко. До речі, практично всі виступаючі відзначили 25-річну пустелю на теренах національно-патріотичного виховання молоді. А, між тим,..
«Молодь хоче пишатися Україною»
«У нас немає національної ідеї», – так розпочав свій виступ митрофорний протоієрей УГКЦ Олекса Петрів. І такою ідеєю, що об’єднає різні регіони, може стати саме щасливе майбутнє України. А це — право на самореалізацію, усвідомлення того, що саме треба підсилити, а що зберегти, Божа місія, Боже покликання кожного українського громадянина.
«Майбутнє – це молодь», — так можна охарактеризувати провідну ідею виступу голови ВМГО «Студентська республіка». Павло Вікнянський наголошував на тому, що молодь хоче полишити Україну, і насамперед — молодь талановита. Та застерігав: існуючому неоколоніалізму, який панує, на жаль, в Україні, може бути проставлена тільки одна стратегія — аби Україна увійшла до двадцятки країн, що мають найвищий рівень життя. Ось дороговказ, що може об’єднати країну від Донбасу до Закарпаття.
«Без духовного відродження немає майбутнього нації»
Такого одностайного висновку дійшли усі без винятку виступаючі. Представники різних конфесій говорили про свою готовність до об’єднання, про суспільну мораль і найбільше всього – про головного ворога нашої держави, корупцію: економічну, політичну і суспільну, абсолютно несумісну зі щасливим майбутнім України.
А також говорили про право на життя від моменту зачаття та право на сім’ю у природному середовищі, захист традиційної родини.
«Межигір’я — місцина, де треба ходити навколішки»
Безумовну увагу присутніх привернув виступ краєзнавця із с. Нові Петрівці Геннадія Ніколаєнка (НА ФОТО 1 — третій зліва), засновника багаторічного Межигірського духовного фестивалю патріотичної пісні та прикладних ремесел. Він піднесено говорив про духовну колиску наших пращурів — Межигір’я, де проходили духовний вишкіл перші руські князі.
Духовний моноліт запорізького козацтва упродовж багатьох століть становлення нашої держави – Межигір’я (вкупі із Києво-Печерською лаврою) вважалось осередком духовного гарту, кузнею патріотів та героїв-захисників. А святі отці називали його духов-
ним пупом української ідентифікації.
На жаль, під час більшовицького терору нашу національну святиню спіткала та ж драматична участь, що й більшість духовних пам’яток. Однак дух Межигір’я залишився у святих мощах сотень монахів, що вимолювали щасливе майбутнє країни і нації.
Дух Межигір’я живе в народній пам’яті, в генах українців, і очікує відродження на національному рівні. Бо ж марно розраховувати на розбудову держави, коли нехтуються національні духовні святині.
«Я хочу, щоб люди знали Межигір’я як другий Єрусалим, бо насправді воно так і є. Давайте згадаємо, як було сказано: «Богу — Богове». Подивіться, що сталося з тими, хто руйнував і крав цю намолену землю! Ця місцина має належати духовенству. Хіба не може при духовенстві бути військовий реабілітаційний центр? — підкреслив Геннадій Ніколаєнко. — Це місцина, де треба ходити навколішки. Мало хто знає, що у 988 році тут була запалена перша свічка православної віри, що звідси розповсюджувалось православ’я на всю Європу. Тут відспівували Ярослава Мудрого. Звідси Анна Ярославна взяла Євангеліє і поїхала до Франції, де на цьому Євангелії (Реймському – ред.) присягали королі і дотепер приймають присягу президенти сучасної Франції. Тут поховані 688 духівників — від архімандрита до ченця. Тут похована еліта України, козацтва — більш ніж півтори тисячі.
Я хочу, щоб Україна, шановне товариство, звернула увагу на Межигір’я. Не говорити треба, а кричати за нашу перлину. Звідси розповсюджувалося православ’я. Це — наша колиска».
Більш докладно виступи:
http://shpu.com.ua/index.php/media-info/arkhiv-novin/249-v-kievi-projshov-kruglij-stil-za-shchaslive-majbutne-ukrajini
Відео:
www.youtube.com/watch?v=Xyjv3940s3c
(ТРК «Київ», програма «У центрі уваги» 20.12.15)
www.youtube.com/watch?v=gvaLgK6eHdw
(Телеканал «Правда тут»,
програма «Поговоримо», 12.01.2016)
